7 правил емоційного здоров'я (Ліз Бурбо)

1. Носіть кольоровий одяг.
Люди, які носять одяг виключно чорного кольору, як правило, страждають від так званої «травми відчуженого». Тим самим вони наче намагаються зменшити ступінь пережитих ними страждань, адже чорний колір наче «відрізає» можливість відчувати оточуючий світ. Але при цьому інші люди теж не можуть відчути їх. Додавайте в своє життя – розкіш відчувати інших та розкриватись самому.
2. Пийте більше води.
Різні види речовин, що вживаються вами протягом дня, не входять в два літри води, які ви повинні випивати щоденно. Це має бути саме чиста вода, яка здатна допомогти вам очиститись від кислот, які виробляється практично всіма продуктами харчування.
3. Будьте уважні до власних думок.
Пам‘ятайте, ви ніколи не зможете контролювати те, що говорять або у що вірять інші люди. Але ви можете прийняти рішення стати господарем своїх власних думок, своїх слів, які завжди є відображенням вашого мислення.
4. Знайдіть час для повноцінного сну.
Буде чудово, якщо перед сном ви вирішите зануритися в читання яке надихає, яке підвищує  ваші вібрації  любові та самоповаги. Якщо ж вам все ж складно заснути через підвищену активність вашого розуму, підніміться і запишіть все, що відбувається в вашій голові. Коли ви знову будете лягати спати, візуалізуйте тільки свої бажання, але в жодному разі не повсякденні проблеми.
5. Помічайте прекрасне.
Для того, щоб оточити себе красою, не потрібно витрачати всі заощадження. Пройдіться по дому й оцініть, що гарного ви знаходите в кожному предметі. Думаю, ви швидко переконаєтесь в тому, що «гарний» взагалі не означає «дорогий». Щоб бачити красу, необхідно бути чутливим до краси. Розвивайте в собі цю якість!
6. Не сприймайте життя надто серйозно.
Це означає навчитись відпускати, більше сміятися і не бути таким серйозним. Вміти відпускати – це означає продовжувати відчувати себе гарно, навіть якщо отримані результати не відповідають вашім очікуванням. Все контролювати неможливо!
7. Ніколи не опускайте руки.
Пам‘ятайте, якщо ваше бажання не збувається, значить, вас чекає дещо краще. Скажіть собі, що в житті не буває провалів чи помилок, буває лише досвід, який допомагає пізнати себе та інших.

Якщо батьки розлучилися…

1. Частіше ставте собі запитання: чи добре моїй дитині зі мною?
2. Психологічний момент розлучення – момент повідомлення про нього.  Своєчасне, правдиве інформування сина чи доньку про те, що батьки вже не житимуть разом. Подумайте, як би ви почувалися, коли б людина, яку ви любите, пропала, і ви не знали, де вона. Приховувати факт розлучення набагато небезпечніше, ніж сказати правду.
3. Частіше розмовляйте з дитиною і в доступній формі поясніть причини розлучення та запевніть, що тато і мама люблять її, як і раніше. Адже любов батьків до дитини не залежить  від  обставин.
4. Реакція дитини на повідомлення про розлучення батьків залежить від індивідуальності самої дитини, тому важливо в цей період правильно реагувати на хвилювання малюка, щоб своєчасно надати йому психологічну допомогу.
5. Щиро розмовляючи з дитиною, ви надаєте їй можливість відкрито проявляти свої почуття.
 6.Дитина ні в якому разі не повинна почуватися винною в розлученні батьків. Не можна казати: „ Ти погано поводився, тому батько пішов від нас!” Такі звинувачення спустошливі для дітей. Відчуття провини зумовлює формування почуття власної неповноцінності, особливо воно підсилюється тим, що значна частина сварок батьків до розлучення точилася навколо питань виховання, а отже, оберталася навколо дитини.
7. Почуття захищеності мають підкріплювати і батько, і мати.
8. Не створюйте коаліцій : ваша дитина не тільки має право на любов обох батьків, а й право самій любити вас обох!
9. Щодо проблем, пов’язаних з вихованням дитини, то батьки, навіть після розлучення мають зійтися на одній системі цінностей, в якій збережуться цінності родин, в яких виховувалися самі чоловік і жінка.
10. Якщо діти живуть з одним із батьків( після розлучення), пам’ятайте –вони просто живуть, ви не можете забрати їх у іншого члена подружжя. Діти належать завжди обом батькам. Тому треба заздалегідь домовитись, з ким залишиться дитина після розлучення. Мати і батько повинні показати дитині своєю поведінкою, що вони залишаються її батьками, навіть, якщо подружжя і розпалося.

Профілактика виникнення страхів у дітей

1. Кожного дня треба виділяти час на спілкування з сином чи донькою віч-на-віч , дати їм змогу поділитися з вами своїми секретами, тривогами, попросити поради, допомоги.
  
2. У ставленні до дитини слід орієнтуватися на її позитивні якості. Тож відшукуйте їх у свого малюка і плекайте, якомога частіше хваліть, підбадьорюйте, схвально сприймайте те, що він робить.
  
3. Повідомляючи дитині про певну вимогу чи заборону, слід робити це у дружній формі, м’яко , без примусу або тиску.
  
4. Фізичні покарання не мають бути нормою і плануватись заздалегідь як метод виховання.
   
5. Не варто намагатися за будь-яку ціну привчати маленьких дітей засинати наодинці. Якщо дитина прагне відчувати поруч із собою дорослого, її бажання треба задовольнити.
  
6. Позитивний приклад батьків, що володіють своїми емоціями, передумова успішного подолання дитиною своїх страхів. Тож поділіться з нею спогадами про свої власні дитячі страхи, розкажіть, як ви з ними боролися й перемогли!
 
7. Навчаючи дитину писати, краще використовувати олівець з гумкою на кінці, щоб вона будь-якої миті могла витерти те, що вийшло невдало (усувається страх неуспіху).
 
8. Намагайтеся розширювати коло людей, до яких дитина не байдужа, за яких щиро переживає: вона зможе переключитися зі співчуття до себе на співчуття до інших, що зменшить її страхи.
 
 9. Не варто дозволяти дитині переглядати фільми жахів, оскільки діти ще не вміють розрізняти вигадку й реальність, а в особливо напружені моменти забувають, що все показане на екрані насправді не існує!
 
    Слід зауважити, що частіше бояться діти, яким бракує позитивного спілкування з батьками: їм мало читають, не граються з ними, їх рідко голублять.

Найменше страхів помічено в дітей, які ростуть у родинах, де батьки самі менше бувають стурбовані, тривожні, не оточують малюка надмірною опікою.