Прозорість та відкритість діяльності закладу
Розклад дзвінків
08:00 - 08:40
08:50 - 09:30
10:00 - 10:40
10:50 - 11:30
11:40 - 12:20
12:30 - 13:10
13:30 - 14:10
14:15 - 14:55
15:05 - 15:45
15:50 - 16:30
Зараз
00:55:28
Жовтень, 21
Четверг
2021
1355865 / 70
Правові документи
Правові документи
ДОДАТОК
до наказу Міністерства освіти і науки України
від 16.06. 2015 р. № 641

ЗАХОДИ
ЩОДО РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ І МОЛОДІ


Пояснювальна записка

Підготовлені Заходи спрямовані на розкриття мети, положень і завдань «Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді», прийнятої на засіданні Колегії Міністерства освіти і науки України 26 березня 2015 р. Ця концепція спирається на традиції української державності, національно-визвольної боротьби українського народу, громадянську свідомість, здатність критично і незалежно мислити, бути активним у відстоюванні своєї позиції та готовим до захисту незалежності й територіальної цілісності української держави.

Розробниками пропонується така структура Заходів, що окреслює напрями і шляхи розвитку національно-патріотичного виховання в освітньому просторі України. Вони розташовані за показниками важливості і значущості – від загальнодержавного рівня до структурних складових освітньої системи та їх науково-методичного забезпечення.

Перший розділ
– Удосконалення нормативно-правової бази – містить у собі елементи управління цим процесом на державному рівні.
Другий розділ – Взаємодія центральних органів виконавчої влади, установ і організацій – включає до заходів національно-патріотичного виховання дітей і молоді широке коло учасників.
Третій розділ – Створення соціально-педагогічних умов для реалізації національно-патріотичного виховання. Сюди ввійшли позиції і заходи, які стосуються цілісного підходу до організації і перебігу зазначеного виховання, що включає в себе загально педагогічний і середовищний підхід, стосується дітей і молоді, що охоплені освітнім і виховним процесами.
Четвертий розділ – Зміст і форми національно-патріотичного виховання. Ця позиція найбільш об’ємна в документі, повно і детально пропонує заходи у всіх структурних складових освітнього, навчально-виховного процесу – від дошкілля до підготовки і перепідготовки учительства.
П’ятий розділ – Військово-патріотичне виховання дітей і молоді. В цьому розділі, з огляду на актуальність і важливість теми, розробники вважали за доцільне зібрати і представити цілісно цей аспект національно-патріотичного виховання.
Шостий розділ – Інформаційно-комунікаційні технології у забезпеченні національно-патріотичного виховання – розкриває актуальність, значення і можливість ІКТ для організації і проведення визначеного Концепцією напряму виховної діяльності.
Сьомий розділ – Наукове і навчально-методичне забезпечення – розкриває, через які наукові і навчально-методичні матеріали, підручники, конференції, круглі столи тощо здійснюватиметься увесь комплекс заходів, пропонованих у попередніх розділах.
Восьмий розділ – Національно-патріотичне виховання за участю громадських організацій – підкреслює важливість тісної співпраці з громадським сектором. Така співпраця закладена і в інших розділах цього документу.
Отже, запропонована структура не лише відображає мету і завдання Концепції, а й спирається на структуру побудови навчально-виховного процесу, його змістове наповнення та науково-методичне забезпечення.

№№ п/п
Назва заходу
Строк виконання
Відповідальні за виконання
1.
УДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ І МОЛОДІ
1.1.
Внести зміни і з урахуванням їх розробити та затвердити нову редакцію нормативно-правових документів МОН України: «Базовий компонент дошкільної освіти» і «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України»
ІV квартал 2015 р.
МОН
1.2.
Сприяти розробці проекту Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 – 2020 роки (далі Стратегія) та проекту Плану дій щодо реалізації Стратегії шляхом участі у Робочій групі з розробки Стратегії та надання пропозицій від МОН
ІІІ квартал
2015 р.
МОН
1.3.
Підготувати проект нової редакції Постанови Кабінетом міністрів України «Про затвердження переліку позашкільних навчальних закладів з позашкільної роботи з дітьми, а також закладів та заходів у галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету» і доповнити
у першому абзаці розділу 2. «Заходи з позашкільної освіти» після слів «науково-технічного» словосполученням «національно-патріотичного»
у розділі 4. «Заходи у галузі освіти» окремим абзацом «Проведення всеукраїнських заходів з національно-патріотичного виховання»
ІІІ квартал
2015 р.
МОН
1.4.
Підготувати проект рішення Кабінету міністрів України про надання статусу «всеукраїнський» дитячо-юнацькій військово-патріотичній грі «Сокіл» («Джура»)
ІІІ квартал
2015 р.
МОН
1.5.
Підготувати проект рішення Кабінету міністрів України про надання статусу «всеукраїнський» дитячо-юнацькому фестивалю мистецтв «Сурми звитяги»
ІV квартал 2015 р.
МОН
1.6.
Підготувати проект закону про внесення змін до закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»: доповнити розділ про загальні принципи організації місцевого самоврядування в частині переліку функцій місцевого самоврядування та ст. 32 словами: «національно-патріотичного виховання»
ІІІ квартал
2015 р.
МОН, НАПН, із залученням зацікавлених органів управління державної влади

1.7.

Звернутися в Комітет з питань культури і духовності Верховної Ради України щодо своєчасного прийняття ВРУ нормативного акту про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв, зокрема не пізніше як за 3місяці до початку нового року

ІІІ квартал
2015 р.
МОН

2.
ВЗАЄМОДІЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, УСТАНОВ І ОРГАНІЗАЦІЙ
2.1.
Створити Раду з національно-патріотичного виховання при МОН України
ІІІ квартал
2015 р.
МОН
2.2.
Створити Центр національно-патріотичного виховання дітей та молоді на базі Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді з метою централізації процесу національно-патріотичного виховання в системі освіти
ІІІ квартал
2015 р.
МОН
2.3.
Сприяти створенню Міжвідомчої Ради з питань національно-патріотичного виховання при Кабінеті міністрів України
ІІІ квартал
2015 р.
МОН
2.4.
Сприяти створенню Рад з питань національно-патріотичного виховання в обласних центрах
ІV квартал
2015 р.
МОН
2.5.
Провести інвентаризацію та налагодити облік всіх позашкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типу та форми власності
ІV квартал
2015 р.
МОН, із залученням Мінмолодьспорту, МВС, Мінкультури, ДСНС
Мінсоцполітики, Міноборони, Держприкордонслужби
2.6.
Підтримати ініціативу молодіжних організацій і у співпраці з ними реалізувати проект реформування мережі позашкільних установ «Центри громадянської освіти»
2015-2017 рр.
МОН, із залученням Мінмолодьспорту
2.7.
Систематично проводити конференції, семінари, круглі столи тощо, присвячені особам, фактам і подіям, зазначеним у Законі України «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» (№ 2558 від 9 квітня 2015 року) для кожної категорії педагогічних працівників з урахуванням специфіки їхньої професійної діяльності
Постійно
МОН, НАПН, із залученням Мінкультури, Міноборони, Мінмолодьспорту, МВС, НАН, УІНП
3.
СТВОРЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ
3.1.
Популяризувати на конференціях, круглих столах і широко висвітлювати у друкованих засобах, навчально-методичній літературі, особливо у підручниках з історії для усіх рівнів освіти, факти і події, що свідчать про колективну й індивідуальну боротьбу за незалежність України у ХХ столітті, перелічених у Законі України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті» (№ 25-38-1 від 7.04.2015 р.)
Постійно
МОН, НАПН, ВНЗ, обласні управління освіти, районні та міські відділи освіти, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрації
3.2.
На виконання Закону України «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» (№ 2558 від 6 квітня 2015 р.) розробити нові та удосконалити відповідно до ідеології їх засудження діючі програми, навчальні посібники, підручники з питань історії у розділах, що розкривають комуністичні та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими
Постійно
МОН, НАПН, із залученням УІНП та НАН
3.3.
Внести до змісту загальної середньої освіти предмет «громадянська освіта», що найповніше відповідає завданням національно-патріотичного виховання дітей і молоді, поєднує політико-правову, історико-патріотичну, екологічну, культурологічну проблематику

з 2016 р.
МОН, Інститут модернізації змісту освіти, НАПН, Інститут педагогіки, Інститут проблем виховання
3.4.
Організувати громадське обговорення результатів всеукраїнського медіаосвітнього експерименту та розпочати масове впровадження медіаосвіти в загальноосвітніх навчальних закладах, всебічно використовуючи її можливості для підвищення рівня медійної та інформаційної грамотності, патріотичної свідомості та критичного мислення учнівської молоді
2016-2017 рр.
МОН, НАПН
3.5.
Проводити науково-дослідницьку та освітньо-просвітницьку роботу, яка передбачає відновлення історичної пам’яті про тривалі державницькі традиції України (Київська Русь, Велике князівство Литовське, Військо Запорізьке, Гетьманщина, діяльність Українських урядів 1917-1921 років, інші визвольні проекти), включно з проведенням фотовиставок, організацією музейних експозицій, проведенням дискусій, круглих столів із застосуванням регіональних традицій, свідчень усної історії національно-визвольної боротьби українського народу
Постійно
МОН, НАПН
3.6.
Забезпечити проведення тижнів правової освіти та національно-патріотичного виховання, спрямованих на розвиток у дітей та молоді почуття власної гідності, усвідомлення своїх прав і місця у суспільстві, можливості реалізації своїх прав у поєднанні з виконанням обов’язків із застосуванням рекомендацій Українського інституту національної пам’яті
Постійно
МОН, НАПН, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій
3.7.
Провести всеукраїнську нараду осіб, відповідальних за патріотичне виховання в обласних управліннях та районних, міських відділах освіти на тему «Шляхи вдосконалення патріотичного виховання в умовах декомунізації та ліквідації наслідків тоталітаризму»
травень 2016 р.
МОН
3.8.
Проводити у освітніх закладах спеціальні уроки, конкурси, фестивалі з відзначення Дня української писемності та мови
Щорічно
9 листопада
МОН, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій
3.9.
На «День знань» провести лекції, бесіди, виховні заходи з метою утвердження у свідомості молоді переконань про єдність і соборність України (Сходу і Заходу)
Щорічно
1 вересня

МОН, НАПН, УІНП, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій
3.10.
Започаткувати Всеукраїнський місячник у рамках проведення міжнародного місячника шкільної бібліотеки «Виховуємо громадянина – патріота України»
Щорічно з 2015 р.
МОН, НАПН, ДНПБ України ім. В.О. Сухомлинського, Інститут модернізації змісту освіти
3.11.
Комплектувати фонди бібліотек освітньо-виховних закладів літературою, спрямованою на національно-патріотичне виховання
Постійно
НАПН,
ДНПБ України ім. В.О. Сухомлинського
3.12.
Залучати дітей, учнів, студентів та педагогічні колективи до пошуку, охорони, збереження народної культурної спадщини України (пісні, легенди, перекази тощо)
Постійно
Інститут модернізації змісту освіти, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій
4.
ЗМІСТ І ФОРМИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ
4.1.
Дошкільна освіта
4.1.1.
Розробити та апробувати парціальну програму «Україна – наша Батьківщина» для дітей старшого дошкільного віку
2015-2016 рр.
МОН, НАПН, Інститут проблем виховання
4.1.2.
Розробити методичні рекомендації з організації занять, сюжетно-рольових ігор, творчих конкурсів, сценаріїв свят з національно-патріотичної тематики
2015 р.
МОН, НАПН, Інститут модернізації змісту освіти, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій
4.1.3.
Розробити методичні рекомендації щодо залучення батьків до національно-патріотичного виховання дітей «Батьківська школа»
2015 р.
МОН, НАПН, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій
4.1.4.
Розробити тематичні плани роботи ДНЗ з організації національно-патріотичного виховання дошкільників за темами:
моє ім’я;
моя сім’я (сімейні традиції, сімейні реліквії, професії в моїй родині, світ родинних захоплень, сімейні обов’язки тощо);
моє місто/село (пейзажі, символи, історичні, культурні і природні пам’ятки, народні промисли);
моя країна (державні символи, столиця, державні свята; національності, які живуть в Україні, їх національні костюми, пісні і танці, національні страви).
Щорічно
МОН, НАПН, Інститут модернізації змісту освіти, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій;
4.1.5.
Ввести до системи дошкільного виховання (державних та недержавних установ) розвивальні технології та заняття з формування у дитини моральних уподобань і здійснення вчинків, пов’язаних з патріотичною позицією
Постійно
МОН, НАПН

4.2.
Початкова школа
4.2.1.
Переглянути усі навчальні програми початкової школи щодо розширення можливостей формування в учнів патріотичних почуттів, толерантного ставлення до інших народів, які проживають в Україні
2016 р.
МОН, НАПН,
Інститут педагогіки, Інститут модернізації змісту освіти
4.2.2.
Розробити та здійснювати:
творчі завдання з національно-патріотичної тематики, конкурси;
тематичні виставки дитячої творчості;
міні-проекти за участю батьків: світ професій, сімейні династії, захисники вітчизни у моїй родині;
шкільні та родинні екологічні проекти
Щорічно
Інститут модернізації змісту освіти, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій,
4.2.3.
Розробити методичні рекомендації з національно-патріотичного виховання молодших школярів у позаурочній, позакласній і позашкільній роботі, передбачивши теми:
мій родовід;
моя сім’я в історії рідного міста/села;
моє місто/село в історії моєї країни;
національні традиції;
народні промисли;
національні герої;
моя Батьківщина – Україна (державні символи, державні свята):
Україна на карті світу
Щорічно
МОН, НАПН, Інститут модернізації змісту освіти

4.2.4.
Практикувати проведення виховних годин у формі:
зустрічей з волонтерами, учасниками АТО;
постановок українських народних та сучасних казок;
майстер-класів за участю дітей та батьків з виготовлення сувенірів для бійців Української армії
Постійно
із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій
4.2.5.
Впровадити виховні проекти:
«Рідний край, де ми живемо, Україною зовемо» (літературно-музичні композиції за творами українських дитячих письменників і композиторів);
«Я і моя родина – казковий дивосвіт» (літературно-музичні композиції за творами українських дитячих письменників і композиторів);
«Моя маленька батьківщина» (презентація виставки творчих робіт дітей та батьків за творами українських дитячих письменників)

Вересень
2015 р.

Вересень
2016 р.


Вересень
2017 р.
НАПН, ДНПБ України ім. В.О. Сухомлинського, Інститут модернізації змісту освіти, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій

4.2.6.
Проводити конкурси малюнків, оберегів, організовувати написання листів бійцям АТО
Постійно
Інститут модернізації змісту освіти, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій
4.2.7.
Прищеплювати любов до української мови через спеціально організовані уроки: «Свято рідної мови», «Мужай, прекрасна наша мово», «Шевченківське слово»
Постійно
Інститут модернізації змісту освіти, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій
4.2.8.
Використовувати на заняттях фізичної культури українські народні ігри, зокрема, «Високий дуб», «Чаклун», «Хлібчик» та ін.
Постійно
МОН, Інститут модернізації змісту освіти, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій
4.2.9.
Проводити цикл бесід, спрямованих на розкриття традицій української культури, ознайомлення дітей з фольклором (традиції, ігри та ін.)
Постійно
МОН, НАПН, Інститут модернізації змісту освіти, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій
4.2.10.
Проводити конкурси дитячої зображувальної творчості «Слава українським військовим», «У світі немає кращої країни, ніж Україна», «Планета дружби»
Постійно
МОН, НАПН, Інститут модернізації змісту освіти, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій
4.3.
Основна і старша школа, професійно-технічна освіта
4.3.1.
Внести уточнення і доповнення до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, змісту навчальних програм і підручників з усіх предметів з метою посилення їх національно-патріотичного виховного потенціалу, відображення ідей Законів України «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті»
IV квартал 2016 року
МОН, Інститут модернізації змісту освіти, НАПН, Інститут педагогіки
4.3.2.
При формуванні типових навчальних планів передбачити збільшення кількості годин на вивчення української мови і літератури в школах з національними мовами викладання
2015-2016 рр.
МОН, Інститут модернізації змісту освіти,
НАПН, Інститут педагогіки
4.3.3.
Удосконалити навчальні програми варіативного складника змісту освіти, зокрема з історії та географії території проживання, розвитку народних промислів, літературної і громадської спадщини краю щодо посилення національно-патріотичного спрямування
2015-2016 рр.
МОН, Інститут модернізації змісту освіти,
НАПН, Інститут педагогіки
4.3.4.
Розробити та апробувати програму тематичних виховних годин для учнів 5-11 класів «Минуле, теперішнє та майбутнє у вчинках та діяннях українців»
Постійно
НАПН, Інститут соціальної та політичної психології, Інститут модернізації змісту освіти
4.3.5.
Розробити та апробувати тренінгові програми для учнів 10-11 класів:
з підвищення рівня політико-правові свідомості «Я і моє право»;
з формування навичок самоорганізації «Самі будуємо своє життя у рідній країні»;
програми проведення класних виховних годин у формі особистісно-рольових ігор: «Комітет з розвитку громадянського суспільства», «Політична карусель», «Громадяни і політики» тощо
2016-2017 рр.
МОН, НАПН, Інститут соціальної та політичної психології
4.3.6.
Налагодити системну екскурсійну діяльність дітей та учнівської молоді, поїздки-обміни учнівських та студентських груп, відвідування визначних історичних місць та ознайомлення з пам’ятками української історії та культури.

2015-2016 рр.
МОН, НАПН, Український державний центр дитячого і юнацького туризму, Інститут модернізації змісту освіти, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій
4.3.7.

Провести акцію старшокласників «Спільними зусиллями» (збір коштів для забезпечення потреб військовослужбовців) (8-11 кл.)
Постійно
із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій
4.3.8.
Захід для дітей-переселенців із зони АТО «Пізнай свою історію – вона єднає»
ІІ квартал
2016 р.
НАПН, Інститут проблем виховання
4.3.9.
Провеcти пізнавально-виховний захід для дітей- переселенців із зони АТО в рамках «Міжнародного дня безневинних дітей – жертв агресії» (International Day of Innocent Children Victims of Aggression)
4 червня 2016 р.
НАПН, Інститут проблем виховання
4.4.
Позашкільна освіта
4.4.1.
Скоординувати програми національно-патріотичного виховання дітей і молоді з програмою відродження краєзнавчого руху, які акумулюють надбання країни на місцевому рівні
IV квартал
2015 р.
НАН, НАПН, місцеві органи управління освіти
4.4.2.
Організувати і провести всеукраїнську туристсько-краєзнавчу експедицію «Моя Батьківщина – Україна»
IV квартал
2015 р. – І квартал 2016 р.
Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді, МОН, Інститут модернізації змісту освіти
4.4.3.
Забезпечити проведення Всеукраїнських організаційно-масових заходів патріотичного спрямування за такими напрямами:
- еколого-натуралістичний:
Всеукраїнський фестиваль «Українська паляниця»;
Всеукраїнський фестиваль «Україна - сад» (1-11 кл.);
Всеукраїнський конкурс з квітникарства і ландшафтного дизайну «Квітуча Україна» (1-11 кл.).
Всеукраїнський юнацький фестиваль «В об’єктиві натураліста» (8-11 кл.);
- дослідницько-експериментальний:
Всеукраїнська науково-технічна виставка-конкурс молодіжних інноваційних проектів «Майбутнє України» (8-11 кл.);
Міжнародна науково-практична конференція учнів-членів Малої академії наук «Україна – очима молодих» (8-11 кл.).
- науково-технічний:
Всеукраїнська виставка-конкурс науково-технічної творчості «наш пошук і творчість – тобі, Україно!» (1-11 кл.);
- художньо-естетичний:
Всеукраїнський пленер з ужиткового мистецтва «таланти твої, Україно!» (5-11 кл.);
Всеукраїнська виставка-конкурс декоративно-ужиткового і образотворчого мистецтва «Знай і люби свій край» (5-11 кл.);
- туристсько-краєзнавчий:
Всеукраїнська краєзнавча конференція учнівської молоді «Мій рідний край, моя земля очима сучасників» (8-11 кл., студенти);
Всеукраїнська історико -краєзнавча конференція учнівської молоді «Пізнай себе, свій рід, свій народ…» (8-11 кл.);
Всеукраїнська історико-географічна експедиція «Історія міст і сіл України» (1-11 кл.);
Всеукраїнська експедиція учнівської та студентської молоді «Моя Батьківщина – Україна» (8-11 кл.);
Всеукраїнський конкурс туристсько-краєзнавчих експедицій «Мій рідний край» (8-11 кл., студенти);
Всеукраїнський збір лідерів учнівського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів України (8-11 кл.)

Постійно
Центри позашкільної освіти державної, комунальної та приватної форм власності, НАПН, Інститут проблем виховання, МОН
4.5.
Вища освіта
4.5.1.
Запровадити факультативний курс у ВНЗ: «Народна психологія», спрямований на вивчення звичаїв українського народу
IV квартал
2015 р. – І квартал 2016 р.
МОН, Вищі навчальні заклади
4.5.2.
Створити студентські об’єднання за мистецькими вподобаннями – вишивка, пісенна творчість, кулінарія, гончарне мистецтво, хореографічна майстерність тощо і налагодити їх роботу
Постійно
МОН, Вищі навчальні заклади
4.5.3.
Впровадити практику волонтерської роботи студентів ВНЗ у будинках сиріт, інтернатах (допомога в формуванні громадянської свідомості молоді, інтеграції у суспільство)
Постійно
Вищі навчальні заклади
4.5.4.
Надавати організаційну та матеріальну підтримку національно-патріотичним заходам органів студентського самоврядування
Постійно
МОН, Вищі навчальні заклади
4.5.5.
Започаткувати студентські олімпіади з національно-патріотичної тематики
І квартал
2016 р.
МОН, Вищі навчальні заклади
4.5.6.
Започаткувати конкурс курсових робіт та наукових публікацій студентів вищих навчальних закладів з національно-патріотичної тематики
І квартал
2016 р.
Вищі навчальні заклади, НАПН
4.5.7.
Проводити конкурси студентських есе на тему «Що для мене патріотизм і любов до Батьківщини?»
Щорічно
Вищі навчальні заклади, НАПН
4.6.
Підготовка і перепідготовка працівників освіти
4.6.1.
Створити інтегративну систему освіти дорослих засобами:
розроблення програм підвищення кваліфікації та перепідготовки учасників бойових дій, учасників АТО, переселенців, біженців, спрямовану на подолання стереотипів та конфліктів на патріотичному і національному ґрунті, формуванні свідомої світоглядної патріотичної, державницької позиції
IV квартал
2015 р. – І квартал 2016 р.
МОН, Вищі навчальні заклади, ІППО
4.6.2.
Забезпечити проведення тренінгових занять з питань виховання громадянина-патріота для педагогічних працівників загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів, методистів інститутів післядипломної педагогічної освіти, методичних кабінетів
2015 р.
НАПН, Інститут проблем виховання,
Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді, Інститут модернізації змісту освіти
4.6.3.
Увести до навчальних планів підготовки і перепідготовки педагогів різного профілю навчальний курс «Сучасні методи і технології національно-патріотичного виховання школярів»
І квартал
2016 р
МОН, ВНЗ, ІППО
4.6.4.
Увести до навчальних планів підготовки психологів, соціальних педагогів та практичних психологів спецкурс «Технології впливу на становлення політико-правової свідомості та громадянської позиції учнів»
І квартал
2016 р
МОН, ВНЗ
4.6.5.
Увести до навчальних планів підготовки вчителів інформатики спецкурс «Безпека дітей в інформаційному просторі»
І квартал
2016 р
МОН, ВНЗ
4.6.6.
Організувати при обласних ІППО експериментальні центри з розроблення та апробації навчально-виховних інновацій громадянсько-патріотичного спрямування, передбачивши їх активну міжрегіональну взаємодію, обмін інформацією та досвідом роботи
IV квартал
2015 р. – І квартал 2016 р.
МОН, заклади післядипломної педагогічної освіти,
НАПН
4.6.7.
Запровадити в закладах післядипломної освіти спеціальні курси для педагогічних і науково-педагогічних працівників «Українська національна ідентичність», «Розвиток національної свідомості українців як складової багатонаціональної держави в культурологічному аспекті», «Вірність і відданість загальнолюдським цінностям як основа патріотичного виховання»
Постійно
МОН, заклади післядипломної педагогічної освіти,
НАПН
4.6.8.
Передбачити у програмах курсової та міжкурсової підготовки педагогічних працівників, керівників навчальних закладів ознайомлення із технологіями роботи з родинами, що передбачає відтворення історії роду на прикладах кожної конкретної сім’ї, із подальшим укладанням на рівні навчального закладу курси «Історія народу»
IV квартал
2015 р. – І квартал 2016 р.
НАПН,
ДВНЗ «Університет менеджменту освіти», заклади післядипломної педагогічної освіти

4.6.9.
Розробити навчальне та науково-методичне забезпечення курсів підвищення кваліфікації керівних, педагогічних і науково-педагогічних кадрів, працівників методичних і психологічних служб системи освіти з питань національно-патріотичного виховання як складової системи підвищення кваліфікації
Постійно
НАПН,
ДВНЗ «Університет менеджменту освіти», заклади післядипломної педагогічної освіти
5.
ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ І МОЛОДІ
5.1.
Заклади освіти різного рівня
5.1.1.
Ввести в штатний розклад середніх ЗНЗ і профтехучилищ посаду військового керівника (0,5 ставки)
До 1 вересня 2015 р.
МОН Інститут модернізації змісту освіти, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій
5.1.2.
Розробити посадову інструкцію військового керівника, включивши у неї завдання патріотичного виховання
До 1 вересня 2015 р.
МОН, Інститут модернізації змісту освіти
5.1.3.
Розробити тематичні стенди для кабінетів військової підготовки з урахуванням найновіших видів зброї та воєнних стратегій
І квартал 2016 р.
МОН, Інститут модернізації змісту освіти, ІППО
5.1.4.
Розробити і виготовити моделі основних видів озброєнь для навчальних цілей
ІІІ квартал 2016 р.
МОН, Міноборони
5.1.5.
Укомплектувати навчальні заклади (кабінети військової підготовки) засобами і системами захисту (протигази, санітарне обладнання тощо)
ІІІ квартал 2016 р.
МОН, Міноборони, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій
5.1.6.
У середніх школах, профтехучилищах обладнати:
смугу перешкод;
військово-спортивний комплекс
ІІІ квартал 2016 р.
із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій
5.1.7.
Побудувати (відновити) в опорних школах освітніх округів стаціонарні тири
IV квартал 2016 р.
із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій
5.1.8.
Обладнати у кожній середній школі приміщення для захисту від військових дій
IV квартал 2016 р.
із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій
5.1.9.
Активізувати профорієнтаційну роботу серед старшокласників на подальшу службу в Збройних силах України шляхом проведення конкурсів, вікторин, змагань тощо
Постійно
МОН, НАПН, Інститут модернізації змісту освіти, із залученням територіальних відділення ЗСУ
5.1.10.
Директорам шкіл забезпечити зв'язок з військовими частинами (екскурсії до музеїв військових частин, спільні заходи патріотичного спрямування); активізувати зв’язки і спільну профорієнтаційну діяльність шкіл та військових ВНЗ (юний правознавець, десантник, рятівник, розвідник, снайпер, поліцейський, прикордонник, радист) (1-11 кл.)
Постійно
із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій,
територіальних відділень ЗСУ
5.1.11.
Залучати офіцерів військових частин, воїнів АТО до проведення навчальних занять у школах із військової підготовки
Постійно
із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій,
територіальних відділень ЗСУ
5.1.12.
Організувати тренувальні збори юнаків 10 класу середніх навчальних закладів на базі військових частин
ІІІ квартал 2015 р.
із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій,
територіальних відділень ЗСУ
5.1.13.
Удосконалити нині діючі навчальні програми із Захисту Вітчизни, ввівши нові розділи:
національно-патріотичне виховання учнів;
сучасні види озброєнь і захисту;
Україна у військових діях
До 1 вересня 2015 р.

МОН, Інститут модернізації змісту освіти
НАПН, Інститут проблем виховання , із залученням Міноборони, МВС, ДСНС
5.1.14.
У кожному регіоні створити й організувати роботу методичного семінару військових керівників і вчителів фізичної культури, а також класних керівників, вихователів ПТНЗ із питань військово-патріотичного виховання учнів
І квартал 2016 р.
із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій,
територіальних відділень ЗСУ
5.1.15.
Розглянути можливість підготовки педагогів за інтегрованими спеціальностями:
вчитель і класний керівник (вихователь, провідник);
військовий керівник і вчитель фізичної культури;
військовий керівник і вчитель біології та хімії;
військовий керівник і вчитель фізики;
військовий керівник і вчитель географії
IV квартал 2015 р.
МОН, ВНЗ
5.1.16.
Розпочинати навчальний рік у ЗНЗ Уроком мужності і милосердя під девізом «Борімося – поборемо!», залучивши до його проведення учасників бойових дій на Сході країни, представників волонтерських організацій, ветеранів минулих воєн, дисидентського руху, активних учасників Революції Гідності, членів сімей Героїв Небесної Сотні та полеглих бійців АТО
Щорічно
1 вересня
МОН,
із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій,
територіальних відділень ЗСУ
5.1.17.
Розробити й обговорити проект загальнодержавної Програми військово-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді
ІІІ квартал
2015 р.
МОН, Інститут модернізації змісту освіти, НАПН, із залученням Мінмолодьспорту, Міноборони, Мінкультури, МВС, УІНП
5.1.18.
Провести з дітьми та учнівською молоддю на рівні закладу, району, міста: безстрокових акцій «Ми разом», спрямованих на допомогу пораненим військовим (1-11 кл.); благодійної акції «З вірою в серці», спрямованої на підтримку захисників нашої країни, їхніх дітей та родин, медичних працівників і волонтерів, які працюють в зоні АТО (1-11 кл., студенти); мітингу-реквієму на вшанування Героїв Небесної Сотні (1-11 кл, студенти); зустрічей з воїнами-учасниками АТО «В родинному колі» (1-11 кл.)
Постійно
із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій,
територіальних відділень ЗСУ
5.1.19.
Залучати учнів і студентську молодь до участі у «Вахті пам'яті Небесної сотні»
Постійно
керівники ЗНЗ, ПТНЗ, ВНЗ, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій,
територіальних відділень ЗСУ
5.1.20.
Проводити тематичні заходи, присвячені героїчним подвигам українських воїнів, боротьбі за територіальну цілісність і незалежність України:
до утворення Української Повстанської Армії (14.10.1942 р.);
до дня Соборності України;
до святкування дня Гідності та Свободи
Щорічно –


14.10
22.01
22.11
керівники ЗНЗ, ПТНЗ, ВНЗ, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій,
територіальних відділень ЗСУ
5.1.21.
Забезпечити організацію перегляду та обговорення учнями і студентами вітчизняних художніх і документальних фільмів:
«Між Гітлером і Сталіним. Україна в ІІ Світовій війні», 2002 рік, авт. – Святослав Новицький;
«Війна – український рахунок», 2002 рік, авт. – Сергій Буковський;
«Війна без переможців» 2003 рік, авт. – Ігор Чижов;
«ОУН-УПА: війна на два фронти», 2006 рік, авт. – Андрій Санченко;
«УПА. Третя сила», 2007 рік, авт. – Сергій Братішко, Віталій Загоруйко;
«1377 спалених заживо», 2009 рік, авт. – Іван Кравчишин;
«Поводир», 2014 рік, авт. – О.Г.Санін тощо
Постійно
керівники ЗНЗ, ПТНЗ, ВНЗ,
із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій,
територіальних відділень ЗСУ
5.1.22.
Проводити раз на рік фестивалі патріотичної пісні; святкування Дня Примирення, Дня Збройних Сил України, Дня призовника, захисника Вітчизни, відзначення дня пам'яті Героїв Крут
Постійно
МОН, керівники ЗНЗ, ПТНЗ, ВНЗ, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій,
територіальних відділень ЗСУ
5.1.23.
Під час організації і діяльності літніх таборів зосереджувати роботу на змаганнях з військово-прикладних видів спорту, участі у військово-патріотичній грі «Сокіл»» («Джура») тощо
Постійно
керівники ЗНЗ, ПТНЗ, ВНЗ,
із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій,
територіальних відділень ЗСУ
5.1.24.
Активізувати рух волонтерської допомоги (акції, проекти) у навчальних закладах різних типів
Постійно
керівники ЗНЗ, ПТНЗ, ВНЗ,
із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій,
територіальних відділень ЗСУ
5.1.25.
Провести Всеукраїнську науково-практичну конференцію з військово-патріотичного виховання

Квітень 2016 р.
МОН, Інститут модернізації змісту освіти, НАПН, із залученням УІНП, НАН
5.2.
Дитячі та юнацькі організації різного спрямування
5.2.1.
Створити пластові центри у всіх містах і селах України з метою проведення виховної роботи серед дітей та молоді
І квартал 2017 р.
із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій,
територіальних відділень ЗСУ
5.2.2.
Впровадити військово-патріотичну виховну систему «Джура» із залученням ігрових форм:
всеукраїнська дитячо-юнацька гра «Котигорошко» молодшої вікової групи
всеукраїнська дитячо-юнацька гра «Джура» середньої вікової групи
всеукраїнська дитячо-юнацька гра «Сокіл» старшої вікової групи
всеукраїнська військово-спортивна гра «Хортинг» для учнів навчальних закладів з посиленою військовою та фізичною підготовкою
всеукраїнська військово-спортивна гра «Заграва» для студентської молоді
Всеукраїнський фізкультурно-патріотичний фестиваль школярів України «Козацький гарт»
Постійно
МОН, керівники ЗНЗ, ПТНЗ, ВНЗ, Центр патріотичного виховання дітей та молоді МОН України, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій,
територіальних відділень ЗСУ
5.2.3.
Розробити план заходів з відзначення у 2017 році 105-тої річниці пластового руху в Україні та у 2019 році – 30-тої річниці відновлення діяльності Пласту в Україні
ІІ квартал 2016 р.
МОН, із залученням Мінмолодьспорту та Мінкультури
5.2.4.
Створення у м. Києві музею пластового (скаутського) руху
І квартал 2017 р.
Із залученням КМДА

6.
ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ
6.1.
Створити відкриту мережу освітніх ресурсів, присвячену національно-патріотичного вихованню дітей і молоді
IV квартал
2016 р.
НАПН, МОН, Інститут модернізації змісту освіти, Інститут інформаційних технологій і засобів навчання
6.2.
Сприяти створенню створення військово-патріотичних ігрових медіа програм
IV квартал
2015 р.
МОН, Інститут модернізації змісту освіти, із залученням Мінкультури та Держкомтелерадіо
6.3.
Забезпечити державне замовлення на створення медіа продукції (комп'ютерні і
Подробнее
ДОДАТОК
До Наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 р. № 641


Методичні рекомендації
щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах


Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо.
Важливо, щоб кожен навчальний заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.
Важливим чинником національно-патріотичного виховання є феномен Майдану – промовистого свідчення жертовності заради безумовного дотримання прав людини та поваги до людської гідності, відстоювання загальнонаціональних інтересів відмовою учасників від особистого заради досягнення спільної мети; багатомовністю, полірелігійністю. Зміст виховних заходів має позиціонувати Майдан як форму небаченого дотепер у світовій історії мирного колективного протесту українців у відповідь на порушення базових прав людини і громадянина з боку недемократичного політичного режиму в країні.
Актуальним є організація збирання та поширення інформації про героїчні вчинки українських військовослужбовців, бійців добровольчих батальйонів у ході російсько-української війни, волонтерів та інших громадян, які зробили значний внесок у зміцнення обороноздатності України.
Героїчні й водночас драматичні й навіть трагічні події останнього часу спонукають до оновлення експозицій шкільних музеїв, заповідників та кімнат бойової слави, зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів з даної території; необхідно взяти шефство над родинами учасників ATO, які цього потребують. В цілому важливим є формування засобами змісту навчальних предметів якостей особистості, що характеризуються ціннісним ставленням до суспільства, держави, самої себе та інших, природи, праці, мистецтва.
З огляду на це рекомендуємо:

По-перше, виокремити як один з найголовніших напрямів виховної роботи, національно-патріотичне виховання – справу, що за своїм значенням є стратегічним завданням. Не менш важливим є повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів - Герба, Прапора, Гімну.

По-друге, необхідно виховувати в учнівської молоді національну самосвідомість, налаштованість на осмислення моральних та культурних цінностей, історії, систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, усвідомленням відповідальності.

По-третє, системно здійснювати виховання в учнів громадянської позиції; вивчення та популяризацію історії українського козацтва, збереження і пропаганду історико-культурної спадщини українського народу; поліпшення військово-патріотичного виховання молоді, формування готовності до захисту Вітчизни.

По-четверте, важливим аспектом формування національно самосвідомої особистості є виховання поваги та любові до державної мови. Володіння українською мовою та послуговування нею повинно стати пріоритетними у виховній роботі з дітьми. Мовне середовище повинно впливати на формування учня-громадянина, патріота України.

По-п’яте, формувати моральні якості особистості, культуру поведінки, виховувати бережливе ставлення до природи, розвивати мотивацію до праці.

Для реалізації цих глобальних завдань необхідна системна робота, яка передбачає забезпечення гармонійного співвідношення різних напрямів, засобів, методів виховання дітей у процесі навчання і позакласної діяльності.
У навчально-виховний процес мають впроваджуватися форми і методи виховної роботи, що лежать в основі козацької педагогіки.
Завдяки результатам педагогічних досліджень достеменно встановлено, що 40 відсотків від загального обсягу виховних впливів на особистість дитини здійснює освітнє середовище, в якому вона перебуває. Ця цифра в кожному конкретному випадку шкільної практики варіюється відповідно до особливостей області, школи, класу, його мікрогруп та індивідуальних особливостей самих дітей. Але слід визнати, що поміж інших джерел впливу на становлення й розвиток дитини (сім’я, однолітки, позашкільні освітні заклади та ін.) школа посідає домінантні позиції, тож і відповідальності на неї покладається більше, і можливостей перед нею відкривається більше.

З метою створення умов для реалізації кожної особистості та підтримки творчого, інтелектуального, духовного потенціалу нашої нації необхідно модернізувати систему викладання української мови, а саме:
- у навчально-виховній діяльності неухильно дотримуватися єдиного мовного режиму;
- формувати інформаційно й емоційно самобутній україномовний простір, який забезпечуватиме прилучення школярів до величезного мовного дивосвіту, до глобальних знань про рідну мову, її закони, систему її виражально-зображальних засобів;
- виховувати відповідальне ставлення до рідної мови, свідомого нею користування;
- сприяти вияву українського менталітету, способу самоусвідомлення і самоідентифікації, сприйняттю української мови як коду праісторичної пам’яті;
- плекати розвиток духовної, емоційно-естетичної, інтелектуальної сфери саме на основі української мови;
- через мовне посередництво долучати школярів до національної історії, до різних масивів національної культури, до глибинної сутності народного життя;
- здійснювати розвиток мовлення не тільки на уроках української мови і літератури, а й під час вивчення всіх інших предметів.

Також навчальні заклади мають проводити інформаційно-просвітницьку роботу з батьками, спрямовану на формування толерантності, поваги до культури, історії, мови, звичаїв та традицій як українців так і представників різних національностей за участю психологів, істориків, працівників кримінальної міліції.
Водночас необхідно активізувати співпрацю педагогічних колективів з органами учнівського та батьківського самоврядування щодо формування у дітей та молоді духовності, моральної культури, толерантної поведінки, уміння жити в громадянському суспільстві.
У контексті зазначеного вище, надаємо методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах.

Початкова школа
Національно-патріотичне виховання учнів початкових класів здійснюється у процесі навчально-пізнавальної діяльності як провідної шляхом внесення ціннісних складових у зміст навчальних предметів, відведення належного місця "спільно-взаємодіючій діяльності" як на уроках, так і в позаурочний час; гуманізації взаємин у системах "учитель-учень", "учень-учень"; використання вчителем демократичного стилю спілкування з учнями; створення умов для творчої самореалізації кожної особистості.
У молодшому шкільному віці важливо формувати здатність дитини пізнавати себе як члена сім’ї; родини, дитячого угрупування; як учня, жителя міста чи села; виховувати у неї любов до рідного дому, краю, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій.
У початкових класах соціальна і громадянська компетентності як ключові є міждисциплінарними та інтегруються через усі освітні галузі і спрямовуються на соціалізацію особистості, набуття громадянських якостей, дотримання соціальних норм і правил.
Патріотичне виховання молодших школярів на уроках української мови здійснюється через реалізацію соціокультурної змістової лінії. Зокрема, під час вивчення розділу «Мова і мовлення» необхідно звертати увагу учнів на багатство і милозвучність української мови, захоплювати дітей її красою, пробуджувати любов до рідного слова, прагнення вивчати українську мову. У 3-4 класах слід пояснювати значення української мови для становлення незалежної самостійної держави України, роль української мови як державної.
Формуючи культуру спілкування, доцільно збагачувати мовлення молодших школярів українськими формами звертання та формулами мовленнєвого етикету, пробуджувати інтерес до походження цих формул, показувати їх зв’язок із національними традиціями і звичаями українців.
У процесі опрацювання правила вживання великої літери у власних назвах варто зосередити увагу учнів на застосуванні цього правила під час запису назви нашої Батьківщини, її столиці, рідного міста чи села, річок, морів, гір та інших географічних назв України. При цьому цінним для патріотичного виховання буде опрацювання текстів про походження цих назв, про красу і неповторність визначних місць України, про історичне минуле нашої країни та її відомих людей (письменників, художників, історичних постатей, спортсменів, акторів, артистів тощо).
Чільне місце на уроках української мови повинно займати використання малих фольклорних форм – загадок, лічилок, мирилок, приказок і прислів’їв, народних прикмет, уривків з казок, дитячих пісень, колискових, щедрівок, колядок, веснянок, закличок тощо. Реалізуючи їх виховний потенціал, варто пояснювати дітям, що багатство і розмаїття народної творчості свідчить про мудрість і талановитість українського народу, а знання і трепетне ставлення до них стане запорукою збереження цього багатства для майбутніх поколінь.
Текстоцентричний принцип навчання української мови створює можливості для використання різноманітних текстів виховного і повчального змісту. Через тексти (аналіз їх змісту) доцільно виховувати в молодших школярів любов до рідного краю і своєї Батьківщини, повагу до національних традицій і символів українського народу, повагу до людей інших національностей, їхніх звичаїв і традицій, почуття гордості за відомих людей України, турботливе ставлення до цінностей і надбань нашої країни.
З огляду на зазначене, невід’ємними складниками уроків української мови та літературного читання мають бути виховні бесіди, пізнавальна інформація про Україну, її людей і події, пов’язані з ними, складання усних і письмових текстів на патріотичні теми, підготовка і презентація посильних проектів патріотичного змісту (наприклад, написання творів про земляків, які прославили рідний край, листів підтримки своїм ровесникам, що перебувають в зоні АТО, вітальних листівок захисникам Вітчизни) тощо.
Тому, головною метою національно-патріотичного виховання у початкових класах є вироблення у молодших школярів умінь і навичок вільного користування з комунікативною метою усно й письмово українською мовою.
Велику виховну роль відіграє український фольклор, зокрема дитячий, а також твори художньої літератури для дітей молодшого шкільного віку.
Доцільним є проведення тематичних уроків з української мови: «Свято рідної мови», «Шевченківське слово» та ін.
На уроках математики національно-патріотичне виховання відбувається опосередковано, через умову математичної задачі.
На уроках російської мови необхідно посилити українознавчу складову через перекладені твори українських письменників та поетів на російську мову.
Навчальний предмет «Я у світі» спрямовано на соціалізацію особистості молодшого школяра, його патріотичне і громадянське виховання.
Найважливішим виховним спрямуванням змісту названого предмета є формування в учнів найбільш значущих для українського народу цінностей: патріотизм, соціальна справедливість, первинність духовного щодо матеріального, гуманізм, працелюбство, взаємоповага; виховання в дитини свого власного «Я», віри у свої сили, талант, здібності; виховання творчої, соціально активної особистості, здатної бережливо ставитися до природи, світу, речей, самої себе, інших людей, розуміти значення життя як найвищої цінності.
Україна, її державотворчі цінності, вироблення громадянських почуттів, поведінкових еталонів – ці елементи змісту є першорядними, що задають мету реалізації програми.
Видатні постаті, успішні люди, патріотично спрямовані, що уміють переборювати життєві труднощі і йдуть до власної мети, стають зразком для вироблення в учнів власних життєвих стратегій.
Зміст програми предмета відображає такі види знань, результатом опрацювання яких є набуття громадянських цінностей:
про навколишній світ у взаємозв’язку компонентів «Я – людина», «Людина серед людей», «Людина в суспільстві», «Людина і світ»;
про способи пізнавальної та практичної діяльності, встановлення необхідності знати державну мову, шанувати символи держави; засвоєння моделей поведінки, які відповідають законодавству України, враховують інтереси і потреби громадян, передбачають повагу і взаєморозуміння між людьми;
оцінні знання про норми ставлення до явищ життя (учень розпізнає вчинки за критерієм патріотичних вимірів; аргументує переваги громадянських вчинків, наприклад, участь у волонтерських заходах тощо).
На уроках «Природознавства» виховні цілі пов’язані з ознайомленням з традиціями шанобливого ставлення українського народу до природи, любов до рідного краю, Батьківщини.
На уроках «Трудового навчання» діти знайомляться з традиційними народними ремеслами в України, вчаться виготовляти сюжетні витинанки різних регіонів України, оздоблювати вироби технікою вишивки.
На уроках «Музичного мистецтва» учні мають можливість відчути красу українського народного музичного мистецтва, осягнути інтонаційні особливості музики українського народу, відчути національну своєрідність, спільне і відмінне в музиці різних народів.
Головним завданням курсу «Образотворче мистецтво» є формування у молодших школярів культури почуттів, основ національної та громадянської свідомості.
Пропонуємо проводити конкурси дитячої зображувальної творчості «Слава українським військовим», «У світі немає кращої країни, ніж Україна» та ін.
Для ефективного формування національного виховання учнів початкових класів є: сприйняття учнями знань про українську культуру; застосування вчителем на уроках народознавства та у позаурочний час емоційно-естетичного фону; створення ситуацій емоційного переживання учнями педагогічних установок на оволодіння національними цінностями, усвідомлення знань про національну українську культуру, орієнтація дитини на позитивні результати діяльності щодо засвоєння певних національних цінностей у родині та в школі.
Пропонується практикувати проведення виховних годин у формі: зустрічей з волонтерами, учасниками бойових дій, майстер-класів за участю дітей та батьків з виготовлення сувенірів для бійців Української армії.
Доцільно впровадити виховні проекти: «Рідний край, де ми, живемо, Україною зовемо», «Я і моя родина», «Моя маленька батьківщина». Проводити тематичні виховні години, бесіди за темами: «Славетні українці», « Козацькому роду немає переводу» і ін. Проводити конкурси малюнків, оберегів, організувати написання листів та малюнків воїнам АТО.
Акцент у виховній роботі перенести на засвоєння учнями народних традицій, сутності українських обрядів, народних свят, легенд, переказів, звичаїв та ін.
Оскільки у молодшому віці у дітей домінує образне мислення, то найбільш характерними є такі форми діяльності:ситуаційно-рольова гра, сюжетно-рольова гра, гра-драматизація, інсценування, гра-бесіда, гра-мандрівка, екскурсія, ігрова вправа, колективне творче панно, бесіда, тематичний зошит, ранок, свято, усний журнал, групова справа, оформлення альбому, уявна подорож, конкурси, ігри, школа ввічливості, демонстрація, розповідь, моделювання, вікторина, екскурсія, виставка малюнків, операція-рейд, виставка-ярмарок, перекличка повідомлень, добродійна акція, хвилини з мистецтвом, година спостереження, година милування, спортивні змагання, козацькі забави, театральна вистава, ляльковий театр, ведення літопису класного колективу, веселі старти, естафети, догляд за рослинами і тваринами.

Українська мова і література
Рідна мова – найважливіший засіб патріотичного виховання. Вона була і є важливою сферою впливу на національну свідомість молоді, ідентифікаційним кодом нації.
Основна мета навчання української мови полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості. Одним із завдань є формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень.
Велике значення на уроках української мови (особливо в 5-9 класах) має послідовне й системне вивчення слів-символів, у яких закарбовано культурний досвід минулих поколінь: лелека, калина, кладка, чорнобривці, вишиваний рушник і под. Саме вони сприяють формуванню національної картини світу наших учнів, закорінюють нові покоління в ґрунт духовності. Збагачення учнівського словника колоритними фразеологічними одиницями, що витворені попередніми поколіннями, позитивно позначатиметься на розвиткові образного мислення, розумінні ментальності свого народу: або пан, або пропав; у степу і хрущ м’ясо; береженого Бог береже, а козака – шабля; де два козаки, там три гетьмани і под. Тому радимо на кожному уроці збагачувати словник учнів щонайменше однією такою ідіомою. Важливо навчати любові до рідної мови не деклараціями, а вишуканими зразками української мови – багатої і гнучкої в передаванні найтонших відчуттів людини (мова творів Л. Костенко, В. Симоненка, Є. Гуцала, М. Стельмаха, О. Довженка).
Пріоритетним завданням словесника також має бути руйнування стереотипу неповноцінності української мови, який упродовж попередніх поколінь з різних ідеологічних причин насаджувався в свідомості українців. Аби учні сприймали українську мову як сучасну, європейську, багату, культурну, розвинену, треба широко й системно демонструвати повнокровність і спроможність нашої мови в усіх сферах життя. Для реалізації цього завдання слід добирати дидактичний матеріал різних тематичних груп: мистецтво, дозвілля, техніка, Інтернет, салон краси, одяг, здоров’я, спорт, наука, кулінарія, офіс, транспорт тощо. Використання сучасних текстів у шкільних підручниках української мови сприяє руйнуванню згаданого вище стереотипу щодо можливостей і спроможності сучасної української мови. Порушена проблема дуже важлива для формування мовної особистості, тому доцільно широко використовувати, крім класичного, ще й цікавий дидактичний матеріал із сучасного життя для опанування мовних явищ.
Метою української літератури є виховання національно свідомого громадянина України, формування й утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей.
З огляду на національно-патріотичний аспект у навчанні української літератури зробимо окремі акценти на змістових і дидактичних складниках.
5-8 класи. Під час вивчення міфів, легенд, народних переказів і казок, календарно-обрядових й історичних пісень (фольклорних творів) варто звертати увагу на те, що їхні герої – це позитивні й негативні моделі наших пращурів-українців: світлі персонажі Сварог, Берегиня, Білобог протиставляються темним силам Чорнобогові і ящерам. Розмова про героїчні вчинки Хмельницького, Морозенка, Кармалюка має формувати чітке розуміння наступності поколінь, відгомін колишніх перемог у сучасному житті: справжні герої жили не лише в минулому, вони були в нашій недавній історії, є і серед нас, тобто ми, сучасні українці, - нащадки духовно і фізично сильних людей. Аналіз сюжетів народних творів має сприяти формуванню в учнів морально-етичних цінностей, усвідомлення себе як частини великого етносу з величною історією. Вивчаючи літописні оповідання в сучасних перекладах В. Близнеця, драматичний твір О. Олеся “Ярослав Мудрий”, обов’язково треба унаочнювати виклад літературно-історичного матеріалу через демонстрацію архітектурних пам’яток, які є найкращим свідченням високої обдарованості наших предків: зображення Києво-Печерської лаври, Софії Київської, Золотих воріт, пам’ятників засновникам Києва, княгині Ользі, Ярославові Мудрому і под. Ознайомлюючи учнів із життям і творчістю Т. Шевченка, педагог може розповідати не лише про важке дитинство поета, а висвітлювати його талановитість, багату фантазію, творчу уяву (пошуки малим Тарасом стовпів, що підпирають небо; відгуки батька про незвичайного сина, багатий світ українських традицій і звичаїв, у якому зростав майбутній поет), робити акцент на красі українських пейзажів і споконвічного прагнення наших пращурів жити в гармонії з рідною природою (“Садок вишневий коло хати”, “За сонцем хмаронька пливе...”). Розповідь про життя Лесі Українки та її поезії (“Як дитиною, бувало...”, “Давня казка” та ін.) варто робити в позитивістському ключі: людина – сильна особистість; будь-які труднощі загартовують людину; мужність і оптимізм завжди перемагають зло й несправедливість. Узагалі, бесіди про минуле нашого народу треба проводити в оптимістичному аспекті, наголошувати на світлих сторінках української історії, а про труднощі варто говорити як про чинники, які робили нас, українців, сильнішими й досвідченішими. Саме такий підхід формуватиме в учнів любов і повагу до рідної землі, вироблятиме стійкий імунітет до негативних викликів сучасного суспільства. Ні в якому разі не треба применшувати ролі гумористичних творів у формуванні сильної особистості: співомовки С. Руданського, гуморески П. Глазового, байки Л. Глібова мають переконувати учнів у тому, що вміти сміятися із себе – це риса сильної людини, почуття гумору – ознака духовно здорової особистості як у минулому (гумор козаків у співомовках С. Руданського), так і сьогодні ( “Тореадори з Васюківки” В. Нестайка). Важливим складником національного виховання є культивація таких важливих концептів, як “Україна”, “мати”, “хата”, “лелека”, “вишиваний рушник” і под. Саме вони міцною ниткою духовності прив’язують людину до свого дому, стежки, до близької чи рідної людини, а саме на них тримається сучасний світ із його труднощами й викликами, саме вони цементують свідому особистість з багатим духовним світом. Тому вивчення таких творів, як “Лебеді материнства” В. Симоненка, “Любіть Україну” В. Сосюри, “Дорогою ціною” М. Коцюбинського має бути не декларативним, а глибоко змістовним, із розкриттям символів, із застосуванням особистісно орієнтованих підходів, із проекціями в сучасне життя.
9-11 класи. Починаючи з 9 класу, учні вивчають системний курс літератури за хронологічним і мистецько-стильовим принципами. Повноцінно і якісно виконати це завдання можна лише розглядаючи наші мистецькі явища в міжнаціональному й світовому контекстах. Саме національна ідентифікація й усвідомлення себе українцем – представником одного з давніх і культурних народів світу – відбувається під час вивчення літератури бароко, поеми “Енеїда” І. Котляревського, поеми “Гайдамаки” Т. Шевченка, повісті “Облога Буші” М. Старицького, новели “Intermezzo” М. Коцюбинського, новели “За мить щастя” О.Гончара, роману “Диво” П. Загребельного.
Глибокий аналіз подій, учинків героїв названих творів сприятиме формуванню важливого розуміння того, що упродовж історії людства українці, як і інші народи, безпосередньо брали участь у виробленні системи загальнолюдських цінностей, збагачували світову мистецьку скарбницю художніми шедеврами. Таке розуміння історичного процесу гартуватиме гордість за свій народ, а отже, формуватиме патріотичну особистість. З огляду на це вчителі-філологи мають на високому професійному рівні переконливо продемонструвати мистецькі переваги кожного художнього твору, які вивчають у 9-11 класах. Осягнення літературної спадщини буде повноцінним лише за активного навчання, яке можна зреалізувати через застосування особистісно орієнтованого підходу в навчанні, проблемно-пошукового методу, використання проектної технології тощо. Словесник має приділяти велику увагу мистецькому контексту (живопис, архітектура, скульптура, музика) й міжпредметним зв’язкам (іноземні мови, зарубіжна література, історія України, всесвітня історія) з метою успішної реалізації завдань національного патріотичного виховання на уроках української літератури в старших класах. Як можна повноцінно осягнути сутність імпресіоністичної манери письма (твори М. Коцюбинського, В. Винниченка, Григорія Косинки, Миколи Хвильового, К. Гамсуна) без аналізу цієї стильової течії в живопису (роботи В. Ван Гога, К. Моне, О. Ренуара, Е. Дега, О. Мурашка). Вивчення художніх творів у тісних зв’язках зі світовим мистецтвом і історією сприятиме усвідомленню українця як повноцінної особистості з багатим духовним світом і неповторним колоритом.
Нині відбувається активний процес дослідження творчості митців, чиї імена були безпідставно забуті ,визначається їхнє місце в літературі свого часу і в духовній скарбниці сучасності. У цих дослідженнях й оцінці допомагають нам «Історія українського письменства» Сергія Єфремова, «Історія української літератури» Дмитра Чижевського, літературознавчі праці Михайла Грушевського, Григорія Костюка, Михайла Возняка та інших.
Учитель має продумати систему роботи над формуванням національно-патріотичної вихованості учнів упродовж вивчення поетичних, прозових і драматичних творів художньої літератури.
Створена й апробована система роботи з питань патріотичного виховання під час вивчення творів Т.Шевченка, Лесі Українки, В.Барки, У. Самчука, Т. Осьмачки, В. Сосюри, О. Гончара,О.Довженка, П. Загребельного, В. Симоненка, Л. Костенко, В. Стуса та інших письменників передбачає виховання любові до Батьківщини, рідної мови, історії та культури, почуття національної самосвідомості, господаря власної землі, повагу до славних синів і дочок України,шанобливе ставлення до культур усіх народів світу, відповідальність кожного за долю нації.
В основу системи патріотичного виховання на уроках української літератури потрібно покласти правдиве слово про свій народ, його споконвічне прагнення розбудовувати Українську державу. Творчі зусилля кожного вчителя мають бути спрямовані на те, щоб підвищити виховний рівень сучасного уроку та його творчий потенціал, створити оптимальні можливості для розвитку самостійного творчого мислення учнів, активізації їхньої пізнавальної діяльності,формування патріотичних почуттів під час вивчення літератури. Тому національно-патріотичне виховання на уроках літератури має здійснюватися на основі проблемного вивчення художніх текстів, де є активна чи пасивна позиція героїв у ставленні до проблем національного відродження; їхньої системності, де домінантою є настанови до національного відродження. Якісна зміна у викладанні української літератури сприятиме становленню і розвитку насамперед національно свідомої особистості, бо в почуттях і характерах учнівської молоді домінуватиме не космополітизм, а український патріотизм, бажання жити і працювати задля розквіту Української держави.
Однією із центральних проблем у творчості вітчизняних письменників є збереження національних культурних цінностей Образи рідного слова, (О.Олесь «О слово рідне…»), собору (О.Гончар «Собор» ), червоної калини ( В.Стус « Ярій, душе» ), які символізують духовні набутки народу, порівняння мови з хлібом (Л.Костенко «Біль єдиної зброї»), що підносить національно-мовну проблему до рівня найвищих життєвих проблем, протиставляється картинам нищення культурних надбань українців, у відтворенні яких головну роль відіграють образи з негативним емоційним зарядом: Мина Мазайло,його дружина і дочка, тьотя Мотя ( М.Куліш «Мина Мазайло»), Володька Лобода (О.Гончар «Собор»), біла стужа, чорні води ( В.Стус «Ярій, душе…»). Ці образи уособлюють тих, хто втілює в життя антинаціональну політику або є прикладом духовної аморфності. Про таке психологічне явище, як розбрат між різними частинами українського народу,нехтування загальнолюдськими та народними морально-етичними нормами, що значно знижувало шанси національного відродження України, говоримо при вивченні оповідання М.Хвильового «Мати»,роману Ю.Яновського «Вершники» (новела «Подвійне коло»), вірша В. Стуса «За літописом Самовидця». Засобами літератури повинні формуватися складники патріотичної вихованості, які ґрунтуються на життєвих стереотипах українського народу і узгоджуються з народними уявленнями про високі виміри морального, етичного, духовного, гуманістичного, відображають національний менталітет. Щоб художні твори посіли належне місце у формуванні складників вихованості патріотичних почуттів в учнів, на уроках української літератури необхідно моделювати ситуації, які сприятимуть розумінню учнями суспільно-політичних явищ, змальованих автором у творі,проводити аналогії із сучасністю; через мистецтво слова пробуджувати національну свідомість.

Зарубіжна література
У програмі із зарубіжної літератури збережено її європейський та український вектори. Це чітко прослідковується в її культурологічній, компаративній лініях.
Одним із завдань зарубіжної літератури виховання любові до української мови і літератури як органічної частки світової культури, прагнення до збереження рідної мови національних традицій і цінностей.
Під час читання творів зарубіжних поетів в українських перекладах необхідно звертати увагу учнів на майстерність художніх перекладів, барви української мови, розповідаючи про національні традиції, образи, звичаї українського народу, що знайшли відбиток у творах, наприклад: повісті М. Гоголя «Ніч перед Різдвом» чи повісті В.Короленка «Сліпий музикант».
Крім того, важливо акцентувати увагу на ролі України в житті і творчості митців зарубіжної літератури: А.Чехова, В.Короленка, А.Міцкевича, М.Булгакова, Шолом-Алейхема, О. Бальзака, Дж.Олдріджа тощо. Вчитель має показати учням особливості втілення української теми в їхніх творах. Інформувати про літературні музеї України та інших країн, здобутки українських письменників та перекладачів творів зарубіжних авторів, багатство української мови й літератури на тлі світової культури. При цьому ефективною буде дослідницька робота учнів, використання методу проектів.
Це сприятиме національній самоідентифікації учнів, усвідомленню ними національних цінностей та необхідності їх збереження в умовах глобалізації світу.
Іноземні мови
Комунікативна спрямованість іноземних мов надає вчителю широкі можливості у вихованні громадянської позиції, патріотизму, високих моральних якостей особистості. На особистісному рівні патріотизм виступає як важлива стійка характеристика людини, що виражається в її світогляді, моральних ідеалах, нормах поведінки. Розвиток патріотичних якостей учня засобами іноземної мови враховує особливості вікового періоду і передбачає різні його етапи.
Початкова школа. Патріотизм зароджується разом із формуванням родинних почуттів до своєї сім’ї; матері, батька, бабусі, дідуся, родичів.
Провідною темою у вивченні іноземної мови у початковій школі є, безумовно, тема «Сім’я», упродовж якої учні розповідають про своїх найближчих людей і родинне коло. Під час вивчення матеріалу з теми «Свята і традиції», молодших школярів слід ознайомити з елементами культури країни, мова якої вивчається. Знання, які учні отримують на уроках іноземної мови мають подаватися через призму знань, сформованих в процесі оволодіння рідною культурою. Тому, знайомлячись із святковими традиціями зарубіжних ровесників, необхідно обговорити сімейні традиції, традиції святкування у власній родині та у дитячому колективі, в якому перебувають діти.
При вивченні теми «Помешкання» (4 клас) – звернути увагу учнів на будинки в українському стилі сільської місцевості, що викликає почуття трепетної поваги до домівок батьків і дідів. При вивченні теми «Погода» учням можна дати завдання намалювати карту України і порівняти погоду з мовою країни, яка вивчається.
Основна школа. Це час для виховання любові до своєї малої батьківщини – села, міста, учнівського колективу, місцевих традицій, до історії.
В основній школі учні досягають такого рівня володіння мовою, при якому стає можливим діалог із зарубіжними ровесниками засобами інтернету чи проектної діяльності, в ході яких відбувається самоідентифікація маленького українця. Матеріал навчально-методичного забезпечення сприяє розумінню важливості розвитку уміння співпрацювати і контактувати із представниками інших країн. В основній школі відбувається формування навичок та умінь школярів розповідати про своїх друзів, рідне місто, село, країну, національні свята, столицю своєї Батьківщини, надавати інформацію про основні пам’ятки культури, особливості вітчизняної шкільної освіти тощо. Широко застосовуються драматизації, пошуково-ігрові завдання, вікторини, конкурси тощо.
Для учнів середньої школи завдання стають складнішими і відповіді на питання, вимагають певної аргументації. Тому при вивченні теми «Подорож» учням можна запропонувати екскурсії у фортецю Хотин, Подорож у Карпати. При вивченні теми «Україна» учні повинні презентувати столицю з метою заохотити іноземних туристів приїхати у Київ. У цьому ж розділі учні вивчають матеріал про Україну та її історичні і пам’ятні місця, описують світлини мальовничих куточків нашої Батьківщини. Виховують почуття патріотизму і матеріали про народні свята (Різдво в Україні, колядки, щедрівки, фото з державною символікою під час святкування Дня Незалежності 24 серпня).
У 6-му класі слід звернути увагу на розповіді про відомих сучасних українських співаків (Руслана, Олег Скрипка, Славко Вакарчук); на особливості відпочинку у Карпатах і на Півдні України; на тему місто: Київ, вулиця Грушевського, Європейська площа, Володимирська Гірка, легенда про заснування м. Києва, карта столиці України .
У 7 класі варто більш широко висвітлити теми: «Подорож»: діалоги про Україну; «Дозвілля»; «Туризм» додати тексти про переваги зеленого туризму у регіоні Карпат додати текст про національні парки України;
У 8 класі у темі «Місто»: учням варто запропонувати розповідь про 7 чудес України та проаналізувати фото Кам’янець-Подільського чи фортеці Хотин; розповісти про народні звичаї та традиції, характерні для певного регіону; бажано організувати дискусійний клуб на тему «що ви можете запропонувати місцевій владі, щоб відродити древні традиції наших предків, символи України».
Старша школа. Це час на формування власне патріотизму, виховання любові до України як своєї Батьківщини. Розвиток уміння презентувати свою країну у світі, культуру і побут свого народу, святкові обряди і культурні цінності, національні особливості та реалії життя в спілкуванні із зарубіжними ровесниками та гостями набуваються засобами активізації отриманих у попередні роки навичок та умінь за допомогою рольових ігор, творчих проектів, організації молодіжних конференцій, змагань, культурних заходів і т.п. У навчально-методичному забезпеченні з іноземної мови для цього етапу є чимало культуро-країнознавчого матеріалу та завдань, що передбачають використання інтерактивних технологій, націлених на практичне застосування українознавчої інформації, на проведення соціокультурних паралелей, на виховання відчуття себе майбутніми громадянами своєї країни, рівноправними партнерами інших європейських країн, покликаних розвивати свою Батьківщину і збагачувати скарбницю світової цивілізації.

Мови і літератури національних меншин
На сучасному етапі становлення української державності побудова нового громадянського суспільства та його інтеграція в європейське і світове співтовариство є пріоритетними завданнями України. Становлення українського народу як єдиної політичної нації має стати об'єднуючою ідеєю формування сучасної багатонаціональної полікультурної держави, в якій тісно переплетені культури багатьох народів, їх мови, традиції та звичаї.
Життєві реалії акцентують увагу на принципах рівноправного співіснування різних форм культурного життя національних меншин України, на загальнолюдських цінностях, що виховують у суспільстві толерантність, повагу до інших поглядів, культур, релігій, уміння спілкуватися й адаптуватися в полікультурному середовищі. Саме тому сьогодні набувають особливої гостроти та надзвичайної важливості питан
Подробнее
16 червня 2015 року Міністр освіти і науки України Сергій Квіт підписав Наказ Міністерства освіти і науки № 641 «Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та Методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах».

Уже з наступного 2015-2016 навчального року Концепція реалізовуватиметься у загальноосвітніх навчальних закладах України.
ДОДАТОК
до наказу Міністерства освіти і науки України
від 16. 06. 2015 р. № 641

КОНЦЕПЦІЯ
НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ
ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ


ВСТУП

Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній розвиток Української держави.
Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу (раtria) як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.
Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу.
Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери.
В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації. Важливу роль у просвітницькій діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі традиції України.
Серед них Київська Русь, Велике князівство Литовське, Військо Запорозьке, Гетьманщина, Українська Народна Республіка, Гетьманат Павла Скоропадського, Західноукраїнська Народна Республіка, Карпатська Україна та інші українські визвольні проекти. На особливу увагу заслуговує формування української політичної культури в часи Речі Посполитої та Австро-Угорщини, нове осмислення ролі Кримського Ханату як держави кримськотатарського народу, включно з тривалим воєнним протистоянням і плідною військовою та культурною співпрацею.
Особливого значення набуває ознайомлення з історією героїчної боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху, зокрема у ХХ-ХХІ століттях це ОУН, УПА, дисидентський рух, студентська Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності та ін.
Важливим завданням є розгляд порівняльно-історичних відомостей про переривання державності в інших європейських країнах, які сьогодні представлені потужними європейськими націями. Спеціального розгляду потребують історичні обставини, що призводять до переривання державницької традиції.
Разом із тим, національно-патріотичне виховання не повинно прищеплювати ідеї культурного імперіалізму, тобто способу споглядання світу лише очима власної культури. Ця Концепція виходить з ідеї об’єднання різних народів, національних та етнічних груп, які проживають на території України, довкола ідеї української державності, українського громадянства, що виступають загальними надбаннями, забезпечують їхній всебічний соціальний та культурний розвиток. Українська держава заперечує будь-які форми дискримінації, підтримуючи всі мови і культури, що зазнали такої дискримінації в часи колоніальної залежності України.
На жаль, до сьогодні українська освіта не мала переконливої і позитивної традиції, досвіду щодо виховання патріотизму в дітей та молоді, у попередні часи боялися взагалі терміну “національний”, а “патріотичне виховання” сприймали винятково в етнонародному або неорадянському вимірі.
Протягом останніх десятиліть було розроблено низку концепцій:
Концепція національної системи виховання (1996);
Концепція національно-патріотичного виховання (2009);
Концепція Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадян на 2013-2017 рр.;
Концепція громадянської освіти та виховання в Україні (2012).
Проте жодна з них не була розгорнута і не втілилася в конкретні кроки з реалізації через зміну векторів розвитку держави і, відповідно, освітньої політики, через різні уявлення правлячих еліт на ідеологію і напрями розвитку освіти.
На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей:
- повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України);
- участь у громадсько-політичному житті країни;
- повага до прав людини;
- верховенство права;
- толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей;
- рівність всіх перед законом;
- готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України.
Відтак, враховуючи всі обставини, виникає гостра потреба у розробленні концепції, яка б визначала нову стратегію цілеспрямованого і ефективного процесу виховання суб’єкта громадянського суспільства, громадянина-патріота України.
1. Мета та завдання національно-патріотичного виховання дітей та молоді
Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.
Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави.
Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у зростаючої особистості готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу у Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силових структур.
Системна організація військо-патріотичного виховання молоді має бути спрямована на підготовку її до оволодіння військовими професіями, формування психологічної та фізичної готовності до служби в Збройних Силах, задоволення потреби підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту Вітчизни.
Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:
- утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;
- виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;
- підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя;
- усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;
- сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;
- формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;
- утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;
- культивування кращих рис української ментальності - працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;
- формування мовленнєвої культури;
- спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.

2. Принципи патріотичного виховання

Патріотичне виховання спирається на загальнопедагогічні принципи виховання, такі як дитиноцентризм, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Водночас патріотичне виховання має власні принципи, що відображають його специфіку. Серед них:
- принцип національної спрямованості, що передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського народу, шанобливого ставлення до його культури; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;
- принцип самоактивності й саморегуляції забезпечує розвиток у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;
- принцип полікультурності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українську культуру як невід'ємну складову культури загальнолюдської;
- принцип соціальної відповідності обумовлює потребу узгодження змісту і методів патріотичного виховання з реальною соціальною ситуацією, в якій організовується виховний процес, і має на меті виховання в дітей і молоді готовності до захисту вітчизни та ефективного розв’язання життєвих проблем;
- принцип історичної і соціальної пам’яті спрямований на збереження духовно-моральної і культурно-історичної спадщини українців та відтворює її у реконструйованих і осучаснених формах і методах діяльності;
- принцип міжпоколінної наступності, який зберігає для нащадків зразки української культури, етнокультури народів, що живуть в Україні.

3. Шляхи реалізації патріотичного виховання дітей та молоді

3.1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді:
- підготовка нормативно-правових документів з питань національно-патріотичного виховання молоді, внесення відповідних змін до законодавства;
- розроблення державних і громадських заходів з інформаційної безпеки, спрямованих на запобігання негативним наслідкам впливу інформаційної війни;
- розроблення порядку державного фінансування заходів, спрямованих і на національно-патріотичне виховання молодих людей;
- підготовка комплексної програми військово-патріотичного виховання та нормативно-методичного забезпечення її реалізації з метою виховання здорового підростаючого покоління, готового захищати національні інтереси та територіальну цілісність України;
- вироблення науково-теоретичних і методичних засад патріотичного виховання молоді: включення проблематики патріотичного виховання молоді до дослідницьких програм та планів наукових і навчальних закладів (через світову історію можна показати, як державність поновлювали інші народи, зокрема чехи та поляки; через зарубіжну літературу показати, як ці народи утверджували свою ідентичність; через дисципліни природничо-наукового циклу розкрити здобутки українців у науці і техніці, якими слід пишатися тощо, бо тільки цілісна і системна картина гарантуватиме осягнення мети Концепції);
- вивчення потреб молоді, зокрема шляхом проведення соціологічних досліджень;
- забезпечення активної участі сім’ї та родини в розвитку фізичного і морального здорової, патріотично налаштованої зростаючої особистості.

3.2. Діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання:

- проведення заходів спрямованих на реалізацію патріотичного виховання в закладах системи освіти, культури, спорту;
- підтримка та сприяння волонтерським проектам, іншої громадської діяльності та самоорганізації українських громадян, спрямованої на заохочення молоді до благодійних соціальних, інтелектуальних та творчих ініціатив і проектів на благо України;
- створення умов для популяризації кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини, героїчного минулого і сучасного українського народу, підтримки професійної й самодіяльної творчості;
- активне залучення до патріотичного виховання дітей та молоді учасників бойових дій на Сході України, членів сімей Героїв Небесної Сотні, бійців АТО та їхніх сімей, діячів сучасної культури, мистецтва, науки, спорту, які виявляють активну громадянську і патріотичну позицію;
- залучення молоді до участі у збереженні і підтримці єдності українського суспільства, у громадському русі задля громадянського миру і злагоди;
- сприяння спортивній і фізичній підготовці, спрямованій на утвердження здорового способу життя молодих громадян з урахуванням принципів національно-патріотичного виховання;
- налагодження співпраці з військовими формуваннями України як мотивація готовності до вибору військових професій;
- сприяння роботі клубів за місцем проживання, центрів патріотичного виховання та інших громадських організацій, які здійснюють патріотичне виховання молоді;
- активізація виховної роботи з дітьми та молоддю засобами всеукраїнської дитячої військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”);
- удосконалення підготовки та перепідготовки кадрів, які займаються питаннями національного і патріотичного виховання дітей та молоді в системі освіти, культури, спорту.

3.3. Співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадянським суспільством:

- активне залучення до національно-патріотичного виховання дітей та молоді дитячих і молодіжних громадських організацій (об’єднань), використання їхнього досвіду, потенціалу, методів роботи у вихованні патріотів України;
- організаційна та фінансова підтримка на конкурсній основі програм, проектів громадських організацій, спрямованих на національно-патріотичне виховання дітей та молоді;
- долучення батьківської громадськості до популяризації кращого досвіду патріотичного виховання;
- посилення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади стосовно національно-патріотичного виховання молоді.

3.4. Інформаційне забезпечення національно - патріотичного виховання дітей та молоді:

- організація у теле-, радіопрограмах, Інтернет-ресурсах та в друкованій пресі постійно діючих рубрик, що популяризують українську історію, боротьбу українського народу за незалежність, мову та культуру, досвід роботи з національно-патріотичного виховання різних соціальних інституцій; підтримка україномовних молодіжних засобів масової інформації;
- запобігання пропаганді в засобах масової інформації культу насильства, жорстокості і бездуховності, поширення порнографії та інших матеріалів, що суперечать загальнолюдським та національним духовним цінностям, заперечують суверенність Української держави;
- виробництво кіно - і відеофільмів, підтримка видання науково-популярної, наукової, художньої літератури національно-патріотичного спрямування;
- підготовка інформаційної та науково-популярної літератури для батьків з питань патріотичного виховання дітей та молоді у сім’ї; висвітлення в засобах масової інформації кращого досвіду родинного виховання;
- здійснення заходів щодо розширення фактографічної бази історичних подій, публікація розсекречених архівних документів, видання історичної науково-популярної літератури, довідкових матеріалів про здобутки України за роки незалежності, книг патріотичної спрямованості.
Процес патріотичного виховання дітей і молоді повинен мати випереджувальний характер, відповідати віковим і сенситивним періодам розвитку дитини та особистісним характеристикам.

Етапи впровадження національно-патріотичного виховання дітей та молоді

На першому етапі (2015 р.) планується :
- створення нормативно-правового підґрунтя, інформаційно-методичного забезпечення для здійснення національно-патріотичного виховання дітей та молоді;
- створення Центру патріотичного виховання у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України;
- створення інформаційного ресурсу, присвяченого цій тематиці;
На другому етапі (2016-2017 рр.) передбачається:
- розроблення програм, навчально-методичних посібників з предметів гуманітарно-соціального спрямування для дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та вищих освітніх закладів, спрямованих на патріотичне виховання дітей та молоді;
- підготовка та видання науково-методичних посібників і методичних рекомендацій з організації виховних заходів, роботи клубів, центрів патріотичного виховання тощо;
На третьому етапі (2018-2019 рр.) забезпечується :
- проведення моніторингу системи патріотичного виховання дітей та молоді за допомогою соціологічних опитувань, анкетування, психологічного тестування;
- проведення науково-методичних конференцій, створення банку передового педагогічного досвіду на інформаційному веб-ресурсі;
- аналіз здобутого, встановлення досягнень і викликів, корекція навчально-виховних впливів з урахуванням результатів моніторингу.

Очікувані результати:
У результаті впровадження системи національно-патріотичного виховання очікується:
– забезпечення у молодого покоління розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо, збереження та шанування національної пам’яті;
– зацікавленість молоді щодо служби у Збройних силах України, готовність до захисту України та виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, з метою становлення її як правової, демократичної, соціальної держави;
– збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвитку країни, зміцнення її обороноздатності та безпеки;
– створення ефективної виховної системи національно-патріотичного виховання молоді;
– консолідація зусиль суспільних інституцій у справі виховання підростаючого покоління.
Необхідною умовою втілення Концепції в практику є широке обговорення її положень і завдань, проведення конференцій, круглих столів, семінарів, що будуть актуалізувати порушені цією Концепцією питання і завдання та спонукатимуть до розроблення конкретних заходів з їх реалізації.
Подробнее
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 27 серпня 2010 р. N 778

Загальна частина

1. Це Положення визначає основні засади діяльності загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності.
2. У цьому Положенні терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі України “Про загальну середню освіту”.
3. Загальноосвітній навчальний заклад (далі — заклад) у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, іншими законодавчими актами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, Кабінету Міністрів України, наказами МОН, інших центральних органів виконавчої влади, рішеннями місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, цим Положенням та Статутом такого закладу.
4. Заклад може бути заснований на державній, комунальній чи приватній формі власності.
5. Заклад є юридичною особою, має рахунки в установах банків, самостійний баланс, штамп, печатку.
6. Типи закладів визначені Законом України “Про загальну середню освіту” відповідно до освітнього рівня, здобуття якого забезпечується закладом, та особливостей учнівського контингенту.
7. Положення про відповідний тип закладу з урахуванням особливостей і специфіки його діяльності розробляється і затверджується МОН.
8. Створення, реорганізація та ліквідація загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту” у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
9. Заклад діє на підставі статуту, який розробляється на основі цього Положення та положення про відповідний тип закладу, типового статуту, затвердженого МОН.
Статут державного та комунального закладу затверджується відповідним органом управління освітою, статут приватного закладу затверджується його власником та погоджується з відповідним органом управління освітою.
Статут закладу реєструється місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.
10. Класи у закладі формуються за погодженням з відповідним органом управління освітою згідно з нормативами їх наповнюваності, встановленими законодавством, з урахуванням наявності приміщень, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам для здійснення навчально-виховного процесу, та відповідно до кількості поданих заяв про зарахування до закладу.
11. Заклади, розташовані у селах і селищах, формують класи з урахуванням демографічної ситуації, а в разі, коли кількість дітей менша за визначену нормативами їх наповнюваності, — організують заняття за індивідуальною формою навчання.
12. З урахуванням потреб населення та місцевих умов заклад приймає рішення про створення груп продовженого дня, пришкільних інтернатів з частковим або повним утриманням учнів (вихованців) за рахунок власника.
Заклад приймає рішення про створення класів з поглибленим вивченням предметів, класів (груп) з вечірньою (заочною, дистанційною) формою навчання, спеціальних та інклюзивних класів для навчання дітей з особливими освітніми потребами за погодженням з місцевими органами управління освітою.
13. З урахуванням освітніх запитів населення, кадрового забезпечення та матеріально-технічної і методичної бази заклад організує навчання в старшій школі за одним або кількома профільними напрямами.
14. З метою здійснення профорієнтаційної роботи, профільного, трудового та професійного навчання заклади можуть направляти учнів шкіл до міжшкільних навчально-виробничих комбінатів. Заклад і комбінат узгоджують порядок спільної роботи, розклад занять, навчальне навантаження. Заклад бере участь у комплектуванні груп, здійснює систематичний контроль за відвідуванням учнями навчальних занять у комбінаті, їх успішністю.
15. Індивідуальне навчання та навчання екстерном у закладі організовуються відповідно до положень про індивідуальне навчання та екстернат у системі загальної середньої освіти, затверджених МОН.
16. Поділ класів на групи для вивчення окремих предметів у державному та комунальному закладі здійснюється згідно з нормативами, встановленими МОН.
У приватному закладі поділ класів на групи здійснюється за рішенням педагогічної ради з урахуванням умов роботи закладу і пропозицій батьків, або осіб, що їх замінюють.
Зарахування учнів (вихованців) до загальноосвітнього навчального закладу та їх відрахування

17. Місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування закріплюють за закладами відповідну територію обслуговування і до початку навчального року беруть на облік учнів, які мають їх відвідувати.
18. Зарахування учнів (вихованців) до всіх класів комунальних шкіл I-III ступеня здійснюється без проведення конкурсу і, як правило, відповідно до території обслуговування.
19. Зарахування учнів до спеціалізованих шкіл (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів, гімназій (гімназій-інтернатів), ліцеїв (ліцеїв-інтернатів), колегіумів (колегіум-івінтернатів) державної та комунальної форми власності здійснюється на конкурсній основі в порядку, встановленому МОН.
20. Порядок зарахування учнів до приватного закладу визначається керівником закладу і затверджується його засновником (власником).
21. Керівник закладу зобов’язаний вжити заходів до ознайомлення дітей та їх батьків або осіб, які їх замінюють, з порядком зарахування до закладу, його статутом, правилами внутрішнього розпорядку та іншими документами, що регламентують організацію навчально-виховного процесу.
22. Зарахування учнів до закладу здійснюється, як правило, до початку навчального року за наказом його керівника.
Для зарахування учня до закладу батьки або особи, які їх замінюють, подають заяву, копію свідоцтва про народження дитини, медичну довідку встановленого зразка, особову справу (крім дітей, які вступають до першого класу), до навчального закладу III ступеня — документ про відповідний рівень освіти.
До першого класу зараховуються, як правило, діти з шести років.
23. Зарахування учнів до школи-інтернату, санаторної школи (школи-інтернату) здійснюється відповідно до положень про зазначені типи навчальних закладів у порядку, встановленому МОН та МОЗ.
24. Зарахування та добір учнів для навчання у спеціальних школах (школах-інтернатах), їх переведення з одного типу таких навчальних закладів до іншого проводиться за висновком відповідних психолого-медико-педагогічних консультацій у порядку, встановленому МОН.
25. Направлення учнів (вихованців) до шкіл соціальної реабілітації та дострокове їх відрахування з таких навчальних закладів здійснюється за рішенням суду.
26. Іноземні громадяни та особи без громадянства зараховуються до закладів відповідно до законодавства та міжнародних договорів.
27. Переведення учнів (вихованців) закладів до наступного класу здійснюється у порядку, встановленому МОН.
У разі вибуття учня з населеного пункту батьки або особи, які їх замінюють, подають до закладу заяву із зазначенням причини вибуття.
У разі переходу учня до іншого навчального закладу для здобуття загальної середньої освіти у межах населеного пункту батьки або особи, які їх замінюють, подають до закладу заяву із зазначенням причини переходу та довідку, що підтверджує факт зарахування дитини до іншого навчального закладу.
28. Учні гімназій (гімназій-інтернатів), ліцеїв (ліцеїв- інтернатів), колегіумів (колегіумів-інтернатів), спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням окремих предметів, які мають за підсумками річного оцінювання початковий рівень досягнень у навчанні хоча б з одного профільного предмета, за рішенням педагогічної ради та відповідно до наказу керівника можуть відраховуватися із зазначених вище закладів.
За рішенням педагогічної ради гімназій (гімназій-інтернатів), ліцеїв (ліцеїв-інтернатів), колегіумів (колегіумів-інтернатів), погодженим з місцевими органами управління освітою, як виключний засіб педагогічного впливу за неодноразові порушення статуту допускається відрахування учнів із зазначених закладів та переведення їх до закладу за місцем проживання.
29. Порядок відрахування учнів із приватного закладу визначається його статутом та договором, укладеним з батьками або особами, які їх замінюють.
30. Про можливе відрахування батьки учня (особи, які їх замінюють) повинні бути поінформовані не пізніше ніж за один місяць у письмовій формі. У двотижневий строк до можливого відрахування письмово повідомляється орган управління освітою за місцем проживання учня. За сприяння відповідного органу управління освітою такі учні переводяться до іншого навчального закладу.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право оскаржити рішення педагогічної ради закладу щодо відрахування дитини з гімназії (гімназії-інтернату), ліцею (ліцею-інтернату), колегіуму (колегіуму-інтернату), спеціалізованої школи з поглибленим вивченням окремих предметів до місцевого органу управління освітою.
Рішення про відрахування із закладу будь-якого типу та форми власності дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, приймається лише за згодою органів опіки та піклування. За сприяння відповідного органу управління освітою такі діти переводяться до іншого навчального закладу.
Організація навчально-виховного процесу

31. Навчально-виховний процес у закладі незалежно від його підпорядкування, типу і форми власності здійснюється відповідно до робочих навчальних планів, складених на основі типових навчальних планів, затверджених МОН.
У робочому навчальному плані закладу з урахуванням його типу та профілю навчання конкретизується варіативна частина державних стандартів освіти.
Індивідуалізація і диференціація навчання у закладі забезпечуються шляхом реалізації інваріантної та варіативної частини.
32. Робочі навчальні плани державного і комунального закладу затверджуються відповідним органом управління освітою, а приватного закладу — засновником (власником) за погодженням з відповідним органом управління освітою.
Експериментальні та індивідуальні робочі навчальні плани закладу погоджуються з МОН за поданням Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінь освіти обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
33. Заклад забезпечує відповідність рівня загальної середньої освіти державним стандартам освіти, єдність навчання і виховання.
34. Заклад працює за навчальними програмами, підручниками, посібниками, що мають відповідний гриф МОН, і забезпечує виконання навчально-виховних завдань на кожному ступені навчання відповідно до вікових особливостей та природних здібностей дітей.
35. Заклад обирає форми, засоби і методи навчання та виховання відповідно до Законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту” та свого статуту з урахуванням специфіки закладу, профілю та інших особливостей організації навчально-виховного процесу.
36. Навчально-виховний процес у закладі здійснюється за груповою та індивідуальною формою навчання.
37. Відповідно до поданих батьками або особами, які їх замінюють, заяв заклад за погодженням з відповідним органом управління освітою створює умови для прискореного навчання та навчання екстерном.
38. У гімназії (гімназії-інтернаті), ліцеї (ліцеї-інтернаті), колегіумі (колегіумі-інтернаті), спеціалізованій школі (класі) з поглибленим вивченням окремих предметів навчально-виховна робота поєднується з науково-методичною, науково-дослідною та експериментальною роботою.
39. Державні і комунальні заклади можуть виконувати освітні програми і надавати платні послуги на договірній основі згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Порядок надання платних послуг затверджується МОН за погодженням з Мінфіном та Мінекономіки.
40. Навчальний рік у закладі будь-якого типу і форми власності починається 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року.
41. Структура навчального року (тривалість навчальних занять, поділ на чверті, семестри (триместри) та режим роботи встановлюються закладом у межах часу, передбаченого робочим навчальним планом, за погодженням з відповідним органом управління освітою.
У зонах екологічного лиха та епідемій місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування може встановлюватися особливий режим роботи закладів, який погоджується з органами державної санітарно-епідеміологічної служби.
42. Загальна тривалість канікул протягом навчального року не повинна становити менш як 30 календарних днів.
43. Тривалість уроків у закладі становить: у 1-х класах — 35 хвилин, у 2-4-х класах — 40 хвилин, у 5-11-х (12-х) — 45 хвилин.
Зміна тривалості уроків допускається за погодженням з відповідними органами управління освітою та державної санітарно-епідеміологічної служби.
44. Для учнів 5-9-х класів допускається проведення підряд двох уроків під час лабораторних і контрольних робіт, написання творів, а також уроків трудового навчання. У 10-11-х (12-х) класах допускається проведення підряд двох уроків з одного предмета інваріантної та варіативної частини навчального плану і профільних дисциплін (предметів).
У гімназіях (гімназіях-інтернатах), ліцеях (ліцеях-інтернатах), колегіумах (колегіумах-інтернатах), 5-11-х класах спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів допускається проведення підряд двох уроків з одного предмета інваріантної та варіативної частини.
45. Заклад може обрати інші, крім уроку, форми організації навчально-виховного процесу.
46. Тривалість перерв між уроками встановлюється з урахуванням потреби в організації активного відпочинку і харчування учнів, але не менш як 10 хвилин, великої перерви (після другого або третього уроку) — 20 хвилин.
47. Розклад уроків складається відповідно до робочого навчального плану закладу з дотриманням педагогічних та санітарно-гігієнічних вимог і затверджується керівником закладу.
48. Відволікання учнів від навчальних занять для провадження інших видів діяльності забороняється (крім випадків, передбачених законодавством).
49. Залучення учнів до видів діяльності, не передбачених навчальною програмою та робочим навчальним планом закладу, дозволяється лише за їх згодою та згодою батьків або осіб, які їх замінюють.
50. Зміст, обсяг і характер домашніх завдань визначаються вчителем відповідно до педагогічних і санітарно-гігієнічних вимог з урахуванням вимог навчальних програм та індивідуальних особливостей учнів.
Домашні завдання учням 1-х класів не задаються.
Оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців)

51. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) закладів визначаються МОН.
52. Облік навчальних досягнень учнів (вихованців) протягом навчального року здійснюється у класних журналах, інструкції про ведення яких затверджуються МОН. Результати навчальної діяльності за рік заносяться до особових справ учнів.
53. У першому класі дається словесна характеристика знань, умінь і навичок учнів. За рішенням педагогічної ради навчального закладу може надаватися словесна характеристика знань, умінь і навичок учнів другого класу.
У наступних класах оцінювання здійснюється відповідно до критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців).
54. Заклад може використовувати інші системи оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) за погодженням з місцевими органами управління освітою. При цьому оцінки з навчальних предметів за семестри, рік, результати державної підсумкової атестації переводяться у бали відповідно до критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців).
55. Доцільність виставлення учням оцінки з поведінки, за участь у суспільно корисній, громадській діяльності та критерії виставлення такої оцінки визначаються статутом закладу. До додатків до документів про освіту (свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту) зазначені оцінки не виставляються.
56. Навчання у випускних (4-х, 9-х і 11-х (12-х) класах закладу завершується державною підсумковою атестацією. Зміст, форма і порядок державної підсумкової атестації визначаються МОН.
В окремих випадках учні за станом здоров’я або з інших поважних причин можуть бути звільнені від державної підсумкової атестації у порядку, що встановлюється МОН та МОЗ.
57. Учні початкової школи, які протягом одного року навчання не засвоїли програмний матеріал, за поданням педагогічної ради та згодою батьків (осіб, які їх замінюють) направляються для обстеження фахівцями відповідної психолого-медико-педагогічної консультації. За висновками зазначеної консультації такі учні можуть продовжувати навчання в спеціальних школах (школах-інтернатах) або навчатися за індивідуальними навчальними планами і програмами за згодою батьків (осіб, які їх замінюють).
58. Учні початкової школи, які через поважні причини (хвороба, інші обставини) за результатами річного оцінювання не засвоїли скориговану до індивідуальних здібностей навчальну програму, можуть бути, як виняток, залишені для повторного навчання у тому самому класі за рішенням педагогічної ради та за згодою батьків (осіб, які їх замінюють).
59. За результатами навчання учням (випускникам) видається відповідний документ (табель, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту). Зразки документів про базову та повну загальну середню освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України.
60. Учням, які закінчили основну школу (9-й клас), видається свідоцтво про базову загальну середню освіту.
Свідоцтво про базову загальну середню освіту дає право на вступ до школи III ступеня, професійно-технічного навчального закладу, вищого навчального закладу I-II рівня акредитації.
61. Учням (вихованцям) спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, видається свідоцтво про закінчення спеціальної школи (школи-інтернату).
62. Учням (вихованцям), які закінчили старшу школу 11-й (12-й) клас або відповідний курс у професійно-технічному або вищому навчальному закладі I-II рівня акредитації, видається атестат про повну загальну середню освіту.
Атестат про повну загальну середню освіту дає право на вступ до професійно-технічних та вищих навчальних закладів усіх типів і форм власності.
63. Випускникам 9-х, 11-х (12-х) класів, які не атестовані хоча б з одного предмета, видається табель успішності.
Учні, які не отримали документи про освіту, можуть продовжити навчання екстерном.
64. Приватний заклад видає випускникам документи державного зразка про відповідний рівень освіти за наявності ліцензії та за умови проведення атестації такого закладу.
65. За відмінні успіхи в навчанні учні 2-8-х, 10-х (11-х) класів можуть нагороджуватися похвальним листом “За високі досягнення у навчанні”, а випускники закладів III ступеня — похвальною грамотою “За особливі досягнення у вивченні окремих предметів”, медалями — золотою “За високі досягнення у навчанні” або срібною “За досягнення у навчанні”. За відмінні успіхи в навчанні випускникам закладу II ступеня видається свідоцтво про базову загальну середню освіту з відзнакою. Порядок нагородження учнів за відмінні успіхи у навчанні встановлюється МОН.
За успіхи у навчанні (праці) для учасників навчально-виховного процесу статутом закладу можуть встановлюватися різні форми морального і матеріального заохочення.
66. Свідоцтва про базову загальну середню освіту, атестати про повну загальну середню освіту та відповідні додатки до них реєструються у книгах обліку та видачі зазначених документів.
Контроль за дотриманням порядку видачі випускникам свідоцтв, атестатів, золотих і срібних медалей, похвальних грамот та листів здійснюється МОН, іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать заклади, відповідними місцевими органами управління освітою.
Виховний процес у закладах

67. Виховання учнів (вихованців) у закладах здійснюється під час проведення уроків, в процесі позаурочної та позашкільної роботи.
68. Цілі виховного процесу в закладах визначаються на основі принципів, закладених у Конституції та законах України, інших нормативно-правових актах.
69. У закладах забороняється утворення та діяльність організаційних структур політичних партій, а також релігійних організацій і воєнізованих формувань.
Примусове залучення учнів (вихованців) закладів до вступу в будь-які об’єднання громадян, громадські, громадсько-політичні, релігійні організації і воєнізовані формування, а також до діяльності в зазначених організаціях, участі в агітаційній роботі та політичних акціях забороняється.
70. Дисципліна в закладах дотримується на основі взаємоповаги усіх учасників навчально-виховного процесу, дотримання правил внутрішнього розпорядку та статуту навчального закладу.
Застосування методів фізичного та психічного насильства до учнів забороняється.
Учасники навчально-виховного процесу

71. Учасниками навчально-виховного процесу в закладі є учні (вихованці), педагогічні працівники, психологи, бібліотекарі, інші спеціалісти закладу, керівники, батьки або особи, які їх замінюють.
72. Статус, права та обов’язки учасників навчально-виховного процесу, їх права та обов’язки визначаються Законами України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, іншими актами законодавства, цим Положенням, статутом, правилами внутрішнього розпорядку закладу.
73. Учень (вихованець) — особа, яка навчається і виховується в закладі.
74. Учні (вихованці) закладу мають гарантоване державою право на:
доступність і безоплатність повної загальної середньої освіти у державному та комунальному закладі;
вибір певного закладу, форми навчання, профільного напряму, факультативів, спецкурсів, позакласних занять;
безпечні і нешкідливі умови навчання та праці;
користування навчально-виробничою, науковою, матеріально-технічною, культурно-спортивною, корекційно-відновною та лікувально-оздоровчою базою закладу;
участь в різних видах навчальної, науково-практичної діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах тощо;
отримання додаткових, у тому числі платних, навчальних послуг;
перегляд результатів оцінювання навчальних досягнень з усіх предметів інваріантної та варіативної частини;
участь в роботі органів громадського самоврядування закладу;
участь в роботі добровільних самодіяльних об’єднань, творчих студій, клубів, гуртків, груп за інтересами тощо;
повагу людської гідності, вільне вираження поглядів, переконань;
захист від будь-яких форм експлуатації, психічного і фізичного насильства, від дій педагогічних та інших працівників, які порушують їх права, принижують честь і гідність.
75. Учні закладу зобов’язані:
оволодівати знаннями, вміннями, практичними навичками в обсязі не меншому, ніж визначено Державним стандартом загальної середньої освіти;
підвищувати свій загальний культурний рівень;
брати участь у пошуковій та науковій діяльності, передбаченій навчальними програмами та навчальним планом закладу, його статутом;
дотримуватися вимог законодавства, моральних, етичних норм, поважати честь і гідність інших учнів та працівників;
виконувати вимоги педагогічних та інших працівників закладу відповідно до статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу;
брати участь у різних видах трудової діяльності;
дбайливо ставитися до державного, громадського і особистого майна, майна інших учасників навчально-виховного процесу;
дотримуватися вимог статуту, правил внутрішнього розпорядку закладу;
дотримуватися правил особистої гігієни.
76. Учні закладу залучаються за їх згодою та згодою батьків або осіб, які їх замінюють, до самообслуговування, різних видів суспільно корисної праці відповідно до статуту і правил внутрішнього розпорядку з урахуванням віку, статі, фізичних можливостей.
77. За невиконання учасниками навчально-виховного процесу своїх обов’язків, порушення статуту, правил внутрішнього розпорядку на них можуть накладатися стягнення відповідно до закону.
78. Педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров’я якої дає змогу виконувати професійні обов’язки в навчальних закладах системи загальної середньої освіти.
79. До педагогічної діяльності у закладах не допускаються особи, яким вона заборонена за медичними показаннями, за вироком суду. Перелік медичних протипоказань щодо провадження педагогічної діяльності встановлюється законодавством.
80. Призначення на посаду, звільнення з посади педагогічних та інших працівників закладу, інші трудові відносини регулюються законодавством про працю, Законом України “Про загальну середню освіту” та іншими законодавчими актами.
81. Призначення на посаду педагогічних працівників гімназій (гімназій-інтернатів), ліцеїв (ліцеїв-інтернатів), колегіумів (колегіумів-інтернатів), спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням окремих предметів може здійснюватися на конкурсній основі. Порядок проведення конкурсу розробляється закладом та затверджується відповідним органом управління освітою.
Обсяг педагогічного навантаження вчителів визначається відповідно до законодавства керівником закладу і затверджується у державних і комунальних закладах відповідним органом управління освітою, у приватних закладах — засновником (власником).
Обсяг педагогічного навантаження може бути менше тарифної ставки (посадового окладу) лише за письмовою згодою педагогічного працівника.
Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року допускається лише в разі зміни кількості годин для вивчення окремих предметів, що передбачається робочим навчальним планом, або за письмовою згодою педагогічного працівника з дотриманням вимог законодавства про працю.
82. Керівник закладу призначає класних керівників, завідуючих навчальними кабінетами, майстернями, навчально-дослідними ділянками, права та обов’язки яких визначаються нормативно-правовими актами МОН, правилами внутрішнього розпорядку та статутом закладу.
83. Не допускається відволікання педагогічних працівників від виконання професійних обов’язків крім випадків, передбачених законодавством.
Залучення педагогічних працівників до участі у видах робіт, не передбачених робочим навчальним планом, навчальними програмами та іншими документами, що регламентують діяльність навчального закладу, здійснюється лише за їх згодою.
84. Педагогічні працівники закладу підлягають атестації відповідно до порядку, встановленого МОН.
За результатами атестації педагогічних працівників визначається їх відповідність займаній посаді, присвоюється кваліфікаційна категорія (спеціаліст, спеціаліст другої, першої, вищої категорії) та може бути присвоєно педагогічне звання “старший учитель”, “учитель (вихователь) — методист”, “педагог — організатор — методист” та інші.
85. Педагогічні працівники закладу мають право:
самостійно обирати форми, методи, способи навчальної роботи, не шкідливі для здоров’я учнів;
брати участь у роботі методичних об’єднань, нарад, зборів закладу та інших органів самоврядування закладу, в заходах, пов’язаних з організацією навчально-виховної роботи;
обирати форми та здійснювати підвищення своєї кваліфікації;
навчатися у вищих навчальних закладах і закладах системи підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
проходити атестацію для здобуття відповідної кваліфікаційної категорії та отримувати її в разі успішного проходження атестації;
проводити в установленому порядку науково-дослідну, експериментальну, пошукову роботу;
вносити керівництву закладу і органам управління освітою пропозиції щодо поліпшення навчально-виховної роботи;
на соціальне і матеріальне забезпечення відповідно до законодавства;
об’єднуватися у професійні спілки та бути членами інших об’єднань громадян, діяльність яких не заборонена законодавством;
порушувати питання захисту прав, професійної та людської честі і гідності.
86. Педагогічні працівники закладу зобов’язані:
забезпечувати належний рівень викладання навчальних дисциплін відповідно до навчальних програм з дотриманням вимог Державного стандарту загальної середньої освіти;
контролювати рівень навчальних досягнень учнів;
нести відповідальність за відповідність оцінювання навчальних досягнень учнів критеріям оцінювання, затвердженим МОН, доводити результати навчальних досягнень учнів до відома дітей, батьків, осіб, що їх замінюють, керівника навчального закладу;
сприяти розвитку інтересів, нахилів та здібностей дітей, а також збереженню їх здоров’я;
виховувати повагу до державної символіки, принципів загальнолюдської моралі;
виконувати статут закладу, правила внутрішнього розпорядку, умови трудового договору (контракту);
брати участь у роботі педагогічної ради;
виховувати в учнів шанобливе ставлення до батьків, жінок, старших за віком осіб; повагу до народних традицій та звичаїв, духовних і культурних надбань народу;
готувати учнів до самостійного життя з дотриманням принципів взаєморозуміння, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;
дотримуватися педагогічної етики, моралі, поважати особисту гідність учнів та їх батьків;
постійно підвищувати свій професійний рівень, педагогічну майстерність, рівень загальної і політичної культури;
виконувати накази і розпорядження керівника навчального закладу, органів управління освітою;
вести відповідну документацію.
87. Педагогічні працівники, які систематично порушують статут, правила внутрішнього розпорядку закладу, не виконують посадових обов’язків, умови трудового договору (контракту) або за результатами атестації не відповідають займаній посаді, звільняються з роботи згідно із законодавством.
88. Права і обов’язки інших працівників та допоміжного персоналу регулюються трудовим законодавством, статутом та правилами внутрішнього розпорядку закладу.
89. Батьки учнів та особи, які їх замінюють, мають право:
обирати навчальний заклад та форми навчання і виховання дітей;
створювати батьківські громадські організації та брати участь в їх діяльності, обирати і бути обраними до батьківських комітетів та органів громадського самоврядування;
звертатися до органів управління освітою, керівника закладу і органів громадського самоврядування з питань навчання, виховання дітей;
приймати рішення про участь дитини в науковій, спортивній, трудовій, пошуковій та інноваційній діяльності закладу;
брати участь у заходах, спрямованих на поліпшення організації навчально-виховного процесу та зміцнення матеріально-технічної бази закладу;
на захист законних інтересів дітей в органах громадського самоврядування закладу та у відповідних державних, судових органах.
90. Батьки та особи, які їх замінюють, є відповідальними за здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, їх виховання і зобов’язані:
створювати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;
забезпечувати дотримання дітьми вимог статуту закладу;
поважати честь і гідність дитини та працівників закладу;
постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до Вітчизни, сім’ї, державної та рідної мов; повагу до національної історії, культури, цінностей інших народів;
виховувати у дітей повагу до законів, прав, основних свобод людини.
91. Інші права та обов’язки батьків або осіб, які їх замінюють, можуть бути обумовлені статутом закладу та відповідними договорами.
У разі невиконання батьками та особами, які їх замінюють, обов’язків, передбачених законодавством, заклад може порушувати в установленому порядку клопотання про відповідальність таких осіб, у тому числі позбавлення їх батьківських прав.
Управління закладом

92. Керівництво закладом здійснює його директор. Керівником закладу може бути громадянин України, який має вищу педагогічну освіту на рівні спеціаліста або магістра, стаж педагогічної роботи не менш як три роки, успішно пройшов атестацію керівних кадрів навчальних закладів у порядку, встановленому МОН.
93. Керівник державного та комунального закладу і його заступники призначаються на посаду та звільняються з посади відповідним органом управління освітою згідно із законодавством.
94. Керівник приватного закладу та його заступники призначаються засновником (власником) за погодженням з відповідним органом управління освітою.
95. Керівник закладу:
здійснює керівництво педагогічним колективом, забезпечує раціональний добір і розстановку кадрів, створює необхідні умови для підвищення фахового і кваліфікаційного рівня працівників;
організовує навчально-виховний процес;
забезпечує контроль за виконанням навчальних планів і програм, якістю знань, умінь та навичок учнів;
відповідає за дотримання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, за якість і ефективність роботи педагогічного колективу;
створює необхідні умови для участі учнів у позакласній та позашкільній роботі, проведення виховної роботи;
забезпечує дотримання вимог щодо охорони дитинства, санітарно-гігієнічних та протипожежних норм, вимог техніки безпеки;
розпоряджається в установленому порядку майном закладу та його коштами;
підтримує ініціативи щодо вдосконалення системи навчання та виховання, заохочення творчих пошуків, дослідно-експериментальної роботи педагогів;
сприяє залученню діячів науки, культури, членів творчих спілок, працівників підприємств, установ, організацій до навчально-виховного процесу, керівництва учнівськими об’єднаннями за інтересами;
забезпечує реалізацію права учнів на захист від будь-яких форм фізичного або психічного насильства;
вживає заходів до запобігання вживанню учнями алкоголю, наркотиків;
контролює організацію харчування і медичного обслуговування учнів;
видає у межах своєї компетенції накази та розпорядження і контролює їх виконання;
щороку звітує про свою роботу на загальних зборах (конференціях) колективу.
96. Керівник закладу є головою педагогічної ради — постійно діючого колегіального органу управління закладом.
97. Засідання педагогічної ради проводяться у міру потреби, але не менш як чотири рази на рік.
98. Педагогічна рада розглядає питання:
удосконалення і методичного забезпечення навчально-виховного процесу;
планування та режиму роботи закладу;
варіативної складової робочого навчального плану;
переведення учнів (вихованців) до наступного класу і їх випуску, видачі документів про відповідний рівень освіти, нагородження за успіхи у навчанні;
підвищення кваліфікації педагогічних працівників, розвитку їх творчої ініціативи, впровадження у навчально-виховний процес досягнень науки і передового педагогічного досвіду;
участі в інноваційній та експериментальній діяльності закладу, співпраці з вищими навчальними закладами та науковими установами;
морального та матеріального заохочення учнів (вихованців) та працівників закладу;
морального заохочення батьків та осіб, що їх замінюють, та громадських діячів, які беруть участь в організації навчально-виховного процесу;
притягнення до дисциплінарної відповідальності учнів (вихованців), працівників закладу за невиконання ними своїх обов’язків;
педагогічна рада розглядає також інші питання, пов’язані з діяльністю закладу.
99. Органом громадського самоврядування закладу є загальні збори (конференція) його колективу, що скликаються не менш як один раз на рік.
Порядок скликання, повноваження, чисельність, склад загальних зборів (конференції) колективу визначаються статутом закладу і колективним договором.
Загальні збори (конференція) заслуховують звіт директора про здійснення керівництва закладом, розглядають питання навчально-виховної, методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності закладу.
100. У закладі за рішенням загальних зборів (конференції) можуть створюватися і діяти рада закладу, діяльність якої регулюється його статутом, а також піклувальна рад
Подробнее