Прозорість та відкритість діяльності закладу
Розклад дзвінків
Зараз
18:18:37
Січень, 17
Неділя
2021
Хитов: 1065244 / 650
Сторінка для батьків
Сторінка для батьків

Шановні батьки!


Життя та здоров'я наших дітей - це найбільша цінність у житті. У період дитинства відбувається становлення особистості наших дітей, та закладання необхідних для подальшого життя знань, умінь та навичок. Саме у цей період дитина набуває необхідного життєвого досвіду та потребує найбільшої уваги, спілкування і захисту. А навчити малечу безпечно поводитися вдома, на вулиці, на дорозі - це обов'язок кожного дорослого, який знаходиться поруч з нею.
Озброїти дітей необхідними знаннями, потрібними для подальшої безпечної життєдіяльності є батьківським обов'язком для кожного з нас, дорослих. Для того, аби допомогти нашим малюкам пізнати цей світ та оминути можливі загрози, потрібно лише розповісти їм найголовніші правила безпеки та демонструвати їх власним прикладом.

Поради батькам про безпеку Дорожнього руху


Дорога – це завжди небезпека. І головним учителем безпечної поведінки дітей на проїжджій частині є не школа, не ДАІ, а саме батьки.

Безпечній поведінці на дорозі треба вчити. Але завчені, як вірші, Правила не вбережуть дитину від біди. Тому поряд з вивченням Правил дорожнього руху треба діяти особистим прикладом.

Використовуйте будь-який відповідний момент для ознайомлення дітей з правилами вуличного руху.

Гуляючи з дитиною по місту, по дорозі до школи і додому зверніть його увагу на те, як багато машин, автобусів, трамваїв їздить по вулицях. А який порядок! Це тому, що люди виконують правила дорожнього руху.

Розкажіть про те, що машини йдуть по одній стороні бруківки, що люди ходять по тротуару.

Переходячи з дитиною вулицю, покажіть йому, поясніть, що треба уважно подивитися ліворуч, потім праворуч, і переходити вулицю прямо, а не навскіс.

Дуже важливо, щоб ваша дитина зрозуміла, а не тільки запам‘ятала, що виконувати правила руху потрібно завжди і всюди. Тому особистим прикладом показувати їй, як потрібно поводитися на вулиці. Ваш приклад буде куди більш наочним, ніж сотні разів повторювані слова «не ходи на червоне світло». Тому навіть якщо ви спізнюєтеся — все одно переходьте дорогу там, де це дозволено правилами.

Інструкції



Готуючись перейти дорогу



Зупиніться, огляньте проїжджу частину.
Розвивайте в дитини спостережливість за дорогою.
Підкреслюйте свої рухи: поворот голови для огляду дороги. Зупинку для огляду дороги, зупинку для пропуску автомобілів.
Вчіть дитину вдивлятися удалину, розрізняти наближаючіся машини.
Не стійте з дитиною на краю тротуару.
Зверніть увагу дитини на транспортний засіб, що готується до повороту, розкажіть про сигнали покажчиків повороту у машин.
Покажіть, як транспортний засіб зупиняється біля переходу, як він рухається за інерцією.

Очікування транспорту



Стійте тільки на посадкових майданчиках, на тротуарі чи узбіччі.

Посадка і висадка з транспорту

Виходьте першими, попереду дитини, інакше дитина може впасти або вибігти на проїжджу частину.
Підходьте для посадки до дверей тільки після повної зупинки.
Не сідайте в транспорт в останній момент (може прищемити дверима).
Привчіть дитину бути уважним у зоні зупинки — це небезпечне місце (поганий огляд дороги, пасажири можуть виштовхнути дитину на дорогу).

Рух по тротуару



Дотримуйтеся правого боку.
Дорослий повинен перебувати з боку проїжджої частини.
Якщо тротуар знаходиться поруч з дорогою, батьки повинні тримати дитину за руку.
Привчіть дитину, йдучи по тротуару, уважно спостерігати за виїздом машин з двору.
Не привчайте дітей виходити на проїжджу частину, коляски везіть тільки по тротуару.

Інструкція дітям: правила переходу дороги на регульованому пішохідному переході



Зупинись на краю тротуару, не наступай на бордюрний камінь.
Дочекайся зеленого сигналу. Якщо він блимає, переходити не слід, незважаючи на те, що перехід дозволено — можна потрапити в небезпечну ситуацію.
Подивися по сторонам — переконайся, що транспортні засоби зупинилися, і водії пропускають пішоходів.
Переходь дорогу, дотримуючись правої сторони переходу.
Іди швидко, але не біжи.

Дорожні пастки



Машина що стоїть
Машина що стоїть, небезпечна: вона може закривати собою інший автомобіль, який рухається з великою швидкістю, заважає вчасно помітити небезпеку. Не можна виходити на дорогу з-за машин, що стоять. В крайньому випадку, потрібно обережно визирнути з-за стоячого автомобіля, переконатися, що небезпека не загрожує, і тільки тоді переходити дорогу.

Автобус що стоїть
Автобус що стоїть, закриває собою ділянку дороги, по якому в той момент, коли ви вирішили її перейти, може проїжджати автомобіль. Крім того, люди біля зупинки зазвичай поспішають і забувають про безпеку. Від зупинки треба рухатися в бік найближчого пішохідного переходу.

Прихована небезпека
З-за нерухомого автомобіля, будинку, паркану, кущів та інших об`єктів може несподівано виїхати машина. Для переходу дороги потрібно вибрати таке місце, де дорога проглядається в обидва напрямки. В крайньому випадку, можна обережно визирнути з-за перешкоди, переконатися, що небезпеки немає, і тільки тоді переходити дорогу. У великих містах місцем підвищеної небезпеки також є арки, через які з дворів на проїжджу частину виїжджають машини. Не допускайте, щоб дитина бігла повз арки попереду дорослого: її необхідно тримати за руку.

Повільно наближається машина
Машина, яка повільно рухається може приховувати за собою автомобіль, що йде на великій швидкості. Дитина часто не підозрює, що за однією машиною може ховатися інша.

Світлофор
Сьогодні на дорогах міста ми постійно стикаємося з тим, що водії автомобілів порушують Правила дорожнього руху: мчать на високій швидкості, ігноруючи сигнали світлофора і знаки переходу. Тому недостатньо навчити дітей орієнтуватися на зелений сигнал світлофора, необхідно переконатися, що небезпека не загрожує. Діти часто міркують так: «Машини ще стоять, водії мене бачать і пропустять». Вони іноді помиляються.

«Пустельна» вулиця
На вулиці, де машини з’являються рідко, діти вибігають на дорогу, попередньо її не оглянувши. Виробіть у дитини звичку завжди перед виходом на дорогу зупинитися, озирнутися, прислухатися — і тільки тоді переходити вулицю.

Осьова лінія
Дійшовши до осьової лінії і зупинившись, діти зазвичай стежать тільки за машинами, що рухаються з правого боку, і забувають про автомобілі, що проїжджають у них за спиною. Злякавшись, дитина може зробити крок назад — прямо під колеса машини. Якщо довелося зупинитися на середині дороги, потрібно бути гранично уважним, не робити жодного руху, не переконавшись у безпеці.

«Безпека» поруч з батьками
Перебуваючи поруч з дорослим, дитина покладається на нього і або зовсім не спостерігає за дорогою, або спостерігає погано. Дорослий цього не враховує. На вулиці діти відволікаються на всілякі предмети, звуки, не помітивши машину, і думаючи, що шлях вільний, вириваються з рук дорослого і біжать через дорогу. Перед переходом дороги ви повинні міцно взяти дитину за руку.

Пам'ятайте!

Дитина вчиться законами вулиці, беручи приклад з вас, батьків, інших дорослих. Нехай ваш приклад вчить дисциплінованої поведінки на вулиці не лише вашу дитину, але й інших дітей. Переходьте дорогу, дотримуючись Правил дорожнього руху.

Будьте прикладом для дітей у дотриманні правил дорожнього руху

Не поспішайте, переходьте дорогу розміреним кроком.
Виходячи на проїжджу частину дороги, припиніть розмовляти — дитина повинна звикнути, що при переході дороги потрібно зосередитися.
Не переходьте дорогу на червоний або жовтий сигнал світлофора.
Переходьте дорогу тільки в місцях, позначених дорожнім знаком «Пішохідний перехід».
З автобуса, тролейбуса, трамвая, таксі виходьте першими. В іншому випадку дитина може впасти або побігти на проїжджу частину дороги.
Залучайте дитину до участі у ваших спостереженнях за обстановкою на дорозі: показуйте ті машини, які готуються повертати, їдуть з великою швидкістю і т.д.
Не виходьте з дитиною з-за машини, кущів, не оглянувши попередньо дороги, — це типова помилка, і не можна допускати, щоб діти її повторювали.
Не дозволяйте дітям гратися поблизу доріг і на проїжджій частині вулиці.


Бережіть себе і своїх близьких!


Джерело: Посилання
Подробнее
Літо — час відпусток. їдучи у мандрівку з дітьми, не всі батьки знають, як треба поводитися, яких правил дотримуватися, аби вберегти дітей від можливих травмувань і захворювань на курортах. Добре, якщо медична сестра вчасно надасть усю необхідну інформацію батькам, аби маленькі вихованці повернулися до дитячого садка здоровими. Тож як провести відпустку з дітьми безпечно та справді під час неї відпочити?

Як харчувати дитину подорожуючи?



Не слід годувати дитину безпосередньо перед дорогою, ліпше зробити це за 1,5-2 години до виїзду. їжа має бути легкозасвоюва­ною, не слід давати дитині пити солодкі газовані напої.
Не беріть з собою у дорогу продукти, що швидко псуються, — молочні, м'ясні, або користуйтеся сумкою-холодильником. Пере­буваючи на відпочинку, не давайте дитині їсти під час ходьби, осо­бливо на вулиці. Перед вживанням їжі та після відвідування туалету дитиною контролюйте, аби вона обов'язково вимила руки з милом. Готові страви треба вживати одразу після приготування. Намагай­теся не харчувати дитину у фаст-фудах. Ні в якому разі не купуй­те їжу на пляжі, на стихійних ринках, якщо не хочете, аби дитина потрапила до лікарні з харчовим отруєнням. Свіжі фрукти й овочі перед вживанням слід обов'язково добре вимити під проточною во­дою, а потім обдати окропом.
Якщо ваша дитина схильна до алергії, перед тим, як дати їй новий продукт, необхідно уважно прочитати його склад. Варто утри­матися від вживання продуктів, які містять барвники, консерванти. Ліпше не вживати нових, незнайомих продуктів.

Як уберегти дитину від теплового удару?



Відпочинок на морі чи біля річки зазвичай супроводжується перебуванням під прямими променями сонця. Аби уникнути пере­грівання, слід виконувати кілька правил. По-перше, не забувайте про головний убір для дитини — панаму чи косинку. Головний убір лише вибрати світлий. По - друге, необхідно врахувати добову зміну активності сонця.
Спершу загоряння має тривати не більше 15 хвилин. Поступово час
пе­ребування дитини на сонці можна збільшува­ти щоразу на 5-10 хвилин. Максимальний строк прийняття сонячних ванн становить 3 годи­ни. Однак дитина не має перебувати на сонці безперервно. Щогодини дитина має ховатися у тінь на 10-15 хвилин або купатися. Після цього їй можна продовжувати приймати сонячні ванни. Після загоряння необхідно нанести дитині на шкіру спеціальний засіб для засмаги.
Загоряти з дитиною ліпше під тентом або у тіні дерев. За годи­ну до та через годину після загоряння не бажано вживати їжу. Для захисту очей слід користуватися сонцезахисними окулярами. Зверніть увагу, що сьогодні багато окулярів є лише декоративними, вони не захищають очі від ультрафіолетових променів. Купувати ди­тині сонцезахисні окуляри слід в оптиці, обираючи серед перевіре­них виробників.

Як діяти, якщо тепловий удар все ж таки стався?



Варто пам'ятати, що внаслідок перегрівання може статися те­пловий удар, зокрема сонячний. Тепловий удар — це загальне пере­грівання організму під час ігор на пляжі, перебування у приміщенні, що погано провітрюється. Сонячним ударом називають такий тепло­вий удар, який виникає при дії на непокриту голову прямих соняч­них променів.
У такому разі порушення механізмів терморегуляції призво­дить до різкого погіршення стану дитини. Внаслідок дії високої температури організм не може віддавати довколишньому середо­вищу тепло. Передвісники сонячного удару — це блідість, загаль­на слабкість, дратівливість, загальмованість, частий пульс, сильний головний біль і спрага, шум у вухах, мерехтіння мушок перед очима, запаморочення, холодний піт, хитка хода, невпевнені рухи, нудота, блювання.
Настання теплового, зокрема сонячного, удару супроводжу­ється сильним запамороченням, нудотою, шумом у вухах, втратою свідомості, високою температурою, сухістю шкіри, припиненням потовиділення, розширенням зіниць. При важкій формі — галюци­націями, судомами, порушенням свідомості.
Симптоми не обов'язково проявляються одразу після тривало­го перебування на сонці — до їх появи може минути близько восьми годин.

Типовий вміст аптечки для подорожей з дитиною



У відпустку обов'язково треба взяти з собою аптечку для надан­ня дитині необхідної допомоги. Стосовно вмісту аптечки можна про­консультуватися з лікарем. Наведемо перелік того, що обов'язково має до неї входити:
- термометр, бажано електронний, вата (зо­крема стерильна], бактерицидний пластир і бинт
(можна взяти кілька бинтів різного розміру], но­жиці, засіб для шкіри з пантенолом;
- антисептики — 3%-вий розчин перекисуводню, 3%-вий розчин йоду, 1%-вий розчин бриліантового зеленого або фукорцин — необхідні для оброблення порізів і подряпин;антибактеріальні очні краплі (альбуцид);

сонцезахисні засоби з високим УФ-фільтром;
жарознижувальні, болезаспокійливі та протизапальні препа­рати (на основі парацетамолу або нурофену)
гомеопатичний антигрипін, вітамін С і будь-який відхарку­вальний сироп та інші засоби для боротьби із застудою. При трива­лій відпустці вони можуть стати у пригоді (не слід давати дитині ан­тибіотики без призначення лікаря);
протиалергійні препарати. Які — підкаже ваш сімейний лі­кар чи педіатр, тому бажано отримати консультацію лікаря заздале­гідь. Також лікар може сказати, що варто взяти при схильності дити­ни до астматичних реакцій;
ліки від харчових отруєнь і розладів кишківника, ентерсорбенти, що виводять токсини;
препарати від захитування у дорозі.

Не займайтеся самолікуванням дитини. Відпочинок на морі є дуже корисним для неї. Завдяки свіжому повітрю, під впливом сонця та води у дитини зміцнюється імунітет, зокрема поліпшують­ся механізми терморегуляції та врівноважуються нервові процеси.
Звісно, відпочинок — це й позитивні емоції, які також зміцнюють здоров'я.

ПАМ'ЯТКА
Перша долікарська допомога при сонячному опіку та тепловому ударі



Влітку істотно зростає ризик перегрівання на сонці та навіть у тіні. У тако­му разі у дитини може настати тепловий удар та з'явитися сонячний опік.

У разі сонячного опіку
При підозрі на сонячні опіки слід оглянути потерпілого і встановити важ­кість опіків. Насамперед, потерпілого слід перенести у прохолодне місце. Важ­кість сонячного опіку визначається глибиною ураження шкіри та площею опі­кової поверхні.
Розрізняють 4 ступеня опіків: ' !
І ступінь — почервоніння шкіри, свербіння, незначний набряк, можли­ве лущення
II ступінь — утворення пухирів з рідиною всередині;
III ступінь — омертвіння тканин;
IV ступінь — обвуглювання тканин.

Сонячні опіки найчастіше є опіками І ступеня, рідше — II. Насамперед, слід прикласти на 5-10 хвилин до обпечених ділянок тіла пузир з льодом або інший холодний предмет з морозильної камери, загорнутий у чисту тканину.
Глибокий та великий за охопленням поверхні шкіри опік може викли­
кати опіковий шок. У дітей старше 3 років опіковий шок розвивається при
площі поверхневого опіку більше 10%, у дітей від 1 до 3 років — більше 5%,
у дітей до 1 року — більше 3%. Імовірність появи глибоких опіків у дітей ви­
сока через те, що їхня шкіра позбавлена захисних властивостей, що форму-­
ються з віком.
При ушкодженні шкірного покриву необхідно накласти стерильну пов'язку. При опіках І ступеня опікову поверхню можна передчасно змазати маззю на основі пантенолу.
Для попередження інфікування не можна торкатися опікової поверхні
руками чи розтинати пухирі. За потреби дати потерпілому знеболювальний засіб: разову дозу параце­тамолу чи ібупрофену.
При появі виражених порушень терморегуляції у потерпілого після ви­користання фізичних методів охолодження (обтирання, холодні компреси), перорального прийому жарознижувальних препаратів для профілактики су­дом й як додаткового знеболення може стати необхідним внутрішньом'язове введення ліків. Склад літичної суміші: 50%-вий розчин анальгіну, 2,5%-вий розчин піпольфену або 1%-вий розчин димедролу, 2%-вий розчин папавери­ну. Приблизне дозування кожного розчину для дітей віком старше 1 року — 0,1 мл на рік життя.

У разі теплового удару


При настанні теплового удару слід перенести потерпілого у прохолодне місце та покласти його на спину, підклавши йому під голову подушку або згор­ток одягу.
Далі необхідно розстібнути чи зняти з потерпілого одяг, що заважає диханню. Змочити голову та груди холодною водою. Прикласти холодний компрес на поверхню шкіри, де зосереджено багато судин (лоб, тім'яна об­ласть та інші).
Якщо потерпілий у тямі, бажано дати йому холодний чай або холодну під­солену воду.

Шановні батьки!
Бажаємо Вам, дітям міцного здоров’я, щастя, добра, сімейного затишку,
успіхів, радісного та змістовного відпочинку під час літніх канікул!
Подробнее

Поради батькам



Яка б у вас відповідальна, складна, творча праця не була на роботі, знайте, що вдома на вас чекає така ж відповідальна, така ж складна, така ж тонка робота - виховання власної дитини

Скрізь вас можна замінити іншими працівниками - від сторожа до президента. Справжнього батька ніхто не замінить. І якщо перед вами стоїть вибір: йти завершувати роботу, за яку (це вам точно відомо) вас представлять до нагороди, чи йти до школи на заняття позакласного батьківського всеобучу, - ідіть тільки до школи (так чинять справжні батьки). І там, на занятті, ви дізнаєтесь, чи знаєте ви своїх дітей, які навчаються вже у 5-6-7-8-му класі. Для дітей цього періоду властиві свої особливості психічного розвитку. Вони переходять від дитинства до початку зрілості, а тому:

змінюються інтереси дитини (у 1-4-х класах був інтерес до навчання, а став домінуючим інтерес до себе, ось причина зниження успішності у 5-8-му класах);

змінюється характер відносин з дорослими (батьки, учителі), якщо в 1-4-х класах на першому місці був учитель, на другому - батьки, на третьому - дорослі, на четвертому - однолітками, то у 5-8-х класах усе помінялось місцями: на першому - однолітки, на другому - дорослі, на третьому - батьки, на четвертому - вчителі;

свідомо зростає самостійність дитини;

кожний ставиться до себе як до члена колективу;

більш різноманітними стають стосунки з однолітками, дорослими;

зростає бажання виділитись чимось у колективі класу, будь-яким способом зайняти комфортне місце в ньому;

наявне велике прагнення мати вірного друга, якому можна все відкрити;

учитель сприймається тепер через громадську думку класу;

перед дитиною постає запитання: «А хто ж я?»;

перехід від оцінки дорослих до самооцінки;

іде порівняння свого «я» з ровесниками;

поведінка регулюється самооцінкою, а самооцінка формується в ході спілкування з ровесниками (ось чому поведінка немотивована);

велика вразливість до критики на свою адресу й ціла низка немотивованих учинків (93 % самогубств саме в цьому періоді життя дитини);

зростає потяг до інтимно-групового спілкування з ровесниками (за типом тимурівських загонів);

зростає агресивність, жорстокість, підвищується тривожність, виникає замкнутість;

підвищується почуття дорослості (хочуть, щоб до них ставились як до дорослих, а не дітей);

зростає інтерес до протилежної статі;

більше приділяється уваги зовнішньому вигляду;

зростають нездоровий інтерес і потяг до тютюнокуріння, уживання алкоголю й наркотиків, цікавляться проблемами сексу;

виникає диспропорція між потребами та можливостями, потреби йдуть попереду;

зростає намагання позбутись опіки дорослих (учителів, батьків);

ще не розвинений імунітет до поганого.
Подробнее