1. Частіше ставте собі запитання: чи добре моїй дитині зі мною?
2. Психологічний момент розлучення – момент повідомлення про нього. Своєчасне, правдиве інформування сина чи доньку про те, що батьки вже не житимуть разом. Подумайте, як би ви почувалися, коли б людина, яку ви любите, пропала, і ви не знали, де вона. Приховувати факт розлучення набагато небезпечніше, ніж сказати правду.
3. Частіше розмовляйте з дитиною і в доступній формі поясніть причини розлучення та запевніть, що тато і мама люблять її, як і раніше. Адже любов батьків до дитини не залежить від обставин.
4. Реакція дитини на повідомлення про розлучення батьків залежить від індивідуальності самої дитини, тому важливо в цей період правильно реагувати на хвилювання малюка, щоб своєчасно надати йому психологічну допомогу.
5. Щиро розмовляючи з дитиною, ви надаєте їй можливість відкрито проявляти свої почуття.
6.Дитина ні в якому разі не повинна почуватися винною в розлученні батьків. Не можна казати: „ Ти погано поводився, тому батько пішов від нас!” Такі звинувачення спустошливі для дітей. Відчуття провини зумовлює формування почуття власної неповноцінності, особливо воно підсилюється тим, що значна частина сварок батьків до розлучення точилася навколо питань виховання, а отже, оберталася навколо дитини.
7. Почуття захищеності мають підкріплювати і батько, і мати.
8. Не створюйте коаліцій : ваша дитина не тільки має право на любов обох батьків, а й право самій любити вас обох!
9. Щодо проблем, пов’язаних з вихованням дитини, то батьки, навіть після розлучення мають зійтися на одній системі цінностей, в якій збережуться цінності родин, в яких виховувалися самі чоловік і жінка.
10. Якщо діти живуть з одним із батьків( після розлучення), пам’ятайте –вони просто живуть, ви не можете забрати їх у іншого члена подружжя. Діти належать завжди обом батькам. Тому треба заздалегідь домовитись, з ким залишиться дитина після розлучення. Мати і батько повинні показати дитині своєю поведінкою, що вони залишаються її батьками, навіть, якщо подружжя і розпалося.